Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Ти жив, сміявся, поспішав Всім насолодитись відразу. Часом любив, часом грішив І вірив лише в свою вдачу. Часом ти добрим був, Часом жорстким, Як хвиль прибій, що набігає. То ніжно плещеться у ніг, То в гніві камінь розбиває. Веселий норов твій любили І широту твоєї душі. За це […]

Світ — шахівниця з вицвілих туманів, Де кожен крок — це виклик висоті. Ми б’ємо серце об крихкі обмани, Шукаючи прихисток в пустоті. Йдемо по лезу, як по рідній хаті. Годинник стерся — цифри, наче пил. Лиш тіні на душі, мов темні вади, І вже немає ні думок, […]

Ніч. Темрява. Вікно. Зірки, що шлють мені свої вітання. Легке торкання в тишині — і тихий подих, як світання. Прозоре скло. Холодний блиск. Чужі світи. Далека вічність. У тиші цій — таємний тиск, у нескінченності — магічність. Я тут. Вони — десь там, вгорі. Між нами простір і […]

Вокзал живе розлуками й серцями — і на пероні знову метушня, між станціями, селами й роками мчить кожен поїзд — наче навмання. Хтось обіймає, щоб не відпускати, ховає в очі вогку пелену. А хтось спішить — не хоче почекати, шукаючи дорогу, не одну. Залізо пахне димом і дощами, […]

В моїй голові — безкінечні тунелі, Де вітер ганяє старі голоси, Там сонце малює химери й моделі, І тонуть у спогадах вранішні сни. Там атлас доріг і незвіданих марок, Забуті вистави, прем’єри думок, І кожен мій сумнів — як сизий огарок, Що креслить на мапі черговий мій крок. […]

Щось «баби» в цю осінь якісь холодні, Та де ж його взяти того тепла? Найпалкіші чоловіки тепер на фронті, Ось і не вистачає тих, кого нема. А хто залишився, то все не те, У парках і скверах старі та діти, А молодь лишила країну, Або ховаються хто де. […]

В душі залишилося випалене поле, Там сірий попіл стелиться крізь дим. Здається, що не житиму ніколи, Немов усе згоріло разом з ним. Де квіти сонячні колись буяли, Де гомін був і радісний розмай, Димлять в душі обвуглені розвали, Що тягнуться в безмежний тьмяний край. Живе там тиша — […]

Пам'ятаю, як місяць світив, І як зірка униз летіла, Тупав кінь, хвостом крутив, Теребив вудила. Я ж --- зі східців долоні вверх, Та без зірки донизу впала, Час наївність мою ту стер, Як дорослішою стала. Сміх і гріх --- це тепер, а тоді --- Сльози й розпач, коліна […]

Я закохалася в життя, В чарівну ніжності стежину, В буянь бузкових відчуття, В легенький вітер, В чудну днину, В обійми ніжних почуттів, В чарівні пахощі духмяні, В жаданну мить, В пташиний спів, В чарівні роздуми багряні, В небес бездонну глибину, В веселку, що цвіте над гаєм, В ковток […]

Ти сильна... Ти жінка... І ти українка… Твоє ДНК — це є нації цвіт… Це щирість у скронях, А твої долоні В молитві до Бога здіймають політ. Ти сильна... Ти зможеш... І ти допоможеш піднятись у дусі… Бо ти — оберіг, Що словом своїм Душі всім зігріваєш І […]

Ніби вчора, рідна моя мамо, Ти мене будила рано, А сьогодні я вже на війні. Де лише на світі я не буду, Я ніколи, мамо, не забуду Твої очі лагідно-сумні. Буду я, матусю, пам'ятати Той садок квітучий біля хати, Де сиділи ми разом колись. Де цвіла красою наша […]

Я люблю своє рідне місто, За його неповторну красу, За щасливе своє дитинство, Яке я з роками несу. Я вірю, настане свято, Що в один чудовий день, Ми у своєму рідному місті, Заспіваємо щирих пісень. Заспіваємо про все, що минуло, Про щасливі дні та війну, І як наші […]