Вірші про життя: філософська лірика та роздуми

Гойдалка моїх почуттів, від злетів до точки падіння. Інколи колискова, гойдалка моя. Ніби готує до нового старту. Інколи мов орел, гойдалка моя,гойдає в останній твій виліт. Гойдалка, качалка,люля,орель. І так по життю, ніби ти в казці. Гойдають тебе почуття, готують до нового фарту. Інколи сльози рікою біжать, і […]

Поглянув захід, сонцем подививсь, Засяяв в вікнах, мить... і вже не стало, Лише рум'янець ніжний залишивсь, Все в сутінках зникало, затихало. Спустились роси, травами пройшлись, Перегукнулись сови, закричали... Знов відізвались, в спогадах знайшлись Життя події, що колись втішали. У річці цій не видно мені хвиль, А та ріка […]

Яскраве сонце світить в очі, Зірвався погляд, полетів З швидкою легкістю, охоче До неба синього, птахів. А вітер звивсь над головою, Крутивсь, увагу привертав, Залюбувався сивиною, Скоріше, колір дратував. Єдине, чим не переймаюсь, То ж не ховаю сивину, Буду відвертою, зізнаюсь --- Її ще змолоду люблю. 21.06.2024.

На берег сутінки спустились, В верби похилені, густі, У гострий камінь хвилі бились, Та лише боляче мені. І за минуле, за майбутнє, І за теперішнє болить, За все загублене й присутнє, Біль не стихає ні на мить. Хвилі жене ріка, кидає, Час непоміченим летить, А ніч вже росами […]

Крута дорога, берег, хвилі, По правий бік лиш камінці, Зір напрягається щосили, Блудить, шукає чебреці. Дорога вниз з горба сповзає, Каміння мохом поросло, А чебреців й стебла немає, Наче й ніколи не було. Були, цвіли, втішали очі, І пахнув вітер чебрецем, Росою вмиті після ночі, Сонцем ціловані, дощем. […]

мені снилась сьогодні твоя́ самота на краю нашого міста я бачив, як вона танцювала під сяйвом місяця на повному видиху і так до знемоги до глибокої темряви мені снилась сьогодні твоя самота я знаю, то була вона я вже її бачив я голос її не забув я її […]

проросту Любов'ю в тобі́ корінням залишусь на просторах твоєї душі проросту в тобі́ Вірою глибоко, під шкірою проросту в тобі́ Силою буде тобі другим диханням проросту в тобі́ Волею стане тобі зброєю проросту любов'ю в тобі́ стане твоєю сутністю...

Мов сніг акація цвіте, Злітає погляд вгору, Ніхто не прийде і не жде, Подальше йду із двору. Ховає стежка в тінь густу, Шум вулиці йде поряд, Тихше між щебетом пройду, Нехай птахи говорять. Вітер у листі, у косах, Спіймали пасмо брови, Троянди квітнуть у дворах І липи біля […]

Вже день пройшов і ніч пройде, Наступить ранок в росах, Травою ніжно сколихне, В нім не пройдуся боса. Так, як колись --- і сонцем, в дощ, Болотом і росою, В холод --- охоплювала дрож, Кидало в піт жарою. Щоб знов босоніж по землі Пройтись, дощем умитись, Треба на […]

Вона подарувала йому своє життя, а він безжалісно гвалтував його. Вона готувала йому борщ, а він зраджував їй навіть в дощ. Вона пекла йому пиріжки, а він лупцював її. Вона для нього діток народила, та він для них так батьком і не став. Нажаль себе не обирала, та […]

Не така. Не така , як всі. Не така, як ти, він, вона. Одна серед мільйонів. Одна у своєму житті. Не така. Одна. Із смутком і печаллю - на самоті. Із посмішкою і радістю - в тишині. Не така. Одна. Із викарбованими ранами на сердці. Одна. Бо не […]

До бабусиного саду по ранішній росі прийду. Сяду я під яблуню і вірш їй напишу. Про любов її безмежну. Про печені пиріжки і котлетки на столі. Про стакан теплого молока. І бабусина любов тебе в обійми огортає. Чую на подвір'ї гомін встав. То дідусеві качки бабусині квітки всі […]