Філософські вірші: глибокі роздуми про сенс життя та вічність

Сплетіння візерунків слів. раптова ніжна мелодійність. Мереживо незвичності затягує у сни, руйнує звичну буденну надійність. Як ти могла? А як ти міг? Читати між рядків прозріння: зізнання витікають із страхіть, ведуть до розуміння. Сплетіння стежок, шляхів життєвих, мереживо рядків віршевих... ведуть до розуміння... 19.06.2024 ©Ірина Вірна

Два голуби, два голуби На яблуню сіли, Про кохання голубонькам Тихо воркотіли. Два лебеді-лебедики Плавали рікою І лебідкам любесенько Зізнались в любові. Два лелеки чорнокрилі Край ставу стояли, Ніжно своїх подруг милих Крильми обнімали. Як дивишся на птахів цих - Серденько радіє, Бо так зберігати вірність Не кожен […]

Квіти яскраві побачила та не тримала в долонях, не відчувала їх пахощів - чистих, ніжних, чудових. Мрія, як квітка, гарна майнула швидко повз мене. Тільки відчула: даремно витрачу сили на неї я. Звідки вона? Неповторна! З якої далекої думки? Чому минає так скоро? Тільки лишає відлуння... 21.01.1993 ©Ірина […]

Весною юність одцвіла, Молодість літом відбуяла, Життєва осінь вже прийшла І на порозі тихо стала. Та серця ніжний-ніжний спів Зринає лебедем під хмари. Радості й щастя не затьмарить Осіннє золото років. 2013 р.

Намалюй мені весну квітучу, Гомінливії чисті струмки. Збережу цей малюнок онукам Й розкажу як любив мене ти. Зобрази ще і літо спекотне Із трояндами білими в ряд. Порадію малюнку сьогодні, Щоби довго його пам"ятать. Намалюй мені пору осінню, Що багрянцем дерева вкрива Та калиновий кущ при долині, Який […]

В душі плекаю Слово, як маля, Думки в рядочок сію, наче жито. Нехай же комусь серце звеселя, А я із того теж буду радіти. Як до вподоби те, що я пишу, Когось торкнеться поетичне Слово, На світі недарма, значить живу, Добром згадає хтось обов"язково. 2019 р.

А тепер вона ладно поводить плечем, та торкає колиску невмiло, день поснув немовлям пiд вечiрнiм дощем та її невибагливим спiвом. Вона знає мелодiю з давних давен, бо сама її десь-колись ткала простиралом для всесвiту, бо навзаєм вiн народжував свiтло з темряви. Скiльки буде кохання у цiм дитиня помiж […]

- Чого ти скиглиш скривджене дитя, Ковтаючи цю мить, як гiрку каву Та обпiкаючи порепанi вуста У поцiлунку з втомленою правдою? Говорив Батько, забираючи назад Усе, що дарував менi на свята, Їх розглядаю нинi забагато, Безперестанку дивлячись назад. Та не журюсь, що тим моїм лялькам Не порадiла вчасно […]

Вишиванкою доля стелилась, На ній колір червоний і чорний, Світла радість й журба оселились У моїй і твоїй, друже долі. І сміялась. і плакала часто Наче скрипка чи диво-сопілка Про недолю чиюсь та про щастя, Про розлуку й кохання довіку. Хай же стелиться доля барвінком, Рушником вишиваним крилатим, […]

Для кожного завжди важливо, Щоби поважали й любили І бажано, щоб розуміли, Додасть це наснаги і сили. Але щоби це усе мати, Увагу слід теж приділяти Хто поруч. І поспівчувати, Підтримати й пораду дати. Допомогти коли треба, Не думати тільки про себе, Сприймати чийсь біль, наче власний, Тоді […]

Десь - де саме - невідомо За круглими дубовими столами Лицарі за кухлями з вином Щось згадуть, хизуючись ділами Як на турнірах квітку здобували Що дами їм з трибун кидали І що ? - і де ті лицарі І де ті дами з вуалями й Гарячими вустами Пропало […]

Прости мені, мій Господи, за все: за те, що жити треба- а не хочу, за те, що вірила у щире і просте, за те, що душу роз'їдали всі охочі. Дозволила. Так, винна тільки я. Як же тепер? Собі простить не можу. І рветься вщент жива душа моя... поки […]