Скраю тане вечір в сум З невгамовною журбою Невколисано юрбою Все кружляє вітер дум : __________________________ Поволі шукаю броду __________________________ В повільній вечірній воді _________________________________________________і __________________________ Ніч впливає поволі __________________________ Облямовує в темний спокій __________________________ __________________________ Човен чорної долі __________________________ Вінцем повен нічною пітьмою __________________________ Роззоряною водою __________________________ […]
В темряві ночі Погасли ті очі. Без світла краплини — Тяжкії хвилини. Долини, стежини, І гір тих вершини Заснули в ту нічку, Усі — окрім річки. А річка бурхлива, І завжди примхлива, Нестримна в потоці — Не зникне в мороці. Річка — це хвилі, А хвилі — життя. […]
І що не кажи, а на серці — печаль, Мов тінь понад краєм, тривога лягає. Зронили у прірву свій чистий кришталь, І горді, в кайданах, по світу блукаєм. Згасили у чварах, розвіяли в дим Багаття, що волю кувало сторіччя. І стали у власному полі — ніким, У власному […]
Що далі, чекати між світом і тінню? Чий голос шукати, чиє там коріння? Чи попіл, чи пустка, чи вірна утрата? Ну в чому ж, скажіть, ця земля винувата? В глухому мовчанні хитаються зорі, І світ шелестить на забутому полі. Гойдається в небі холодна струна, Над попелом долі зійшов […]
Уже наболіло, до тім’я пробило, Сталева епоха роздерта ущент. На цвинтарі правди холуї засіли, І руки Феміди закуті в цемент. Смеркає від крові, що в небо пролилась, І гомін шалений крізь всесвіт пливе. Кати, схаменіться: оце беззаконня Вам вічним прокляттям у вік проросте. Сплюндровані душі не стануть мовчати, […]
Злітає вгору легкокрилий птах, Зринає думка так на нього схожа. І птах уже витає в небесах Сонячним днем безвітряним погожим. А моя думка так далеко теж Полинула і мчить безперестанку. Для неї ж бо нема ніяких меж Ні вдень, ні уночі, ні на світанку. Думки й птахи. Летять […]
Життєвої дороги полотно Не завжди вишите барвистими квітками. І колючками встелене воно, І гострими твердими камінцями. А треба йти по ньому день у день І не боятись труднощів ніколи, Можна поплакать, поспівать пісень, Не нарікать на Бога і на долю. Яким же буде цей життєвий шлях Здебільшого від […]
Завмерли звуки. Глухо за стіною. І серце — ніби згусток крижаний. Я йду на дно, затиснутий луною, Самотність точить мій спокій німий. Немає снів. Лиш вибілена стеля. І навіть біль — скляний і невагомий. Мовчання — наче випалена скеля, Де кожен подих — зайвий і знайомий. Я сам […]
Уже вкотре на подвір"я Лелеченьки прилетіли Теплим днем весняним. То ж моститимуть гніздечко Біля хати недалечко, Щоб потомство ждати. І господарів потішать Своїм клекотом ті птиці Вранці та підвечір. Як лелеки у господі - Привітною буде доля Для тих, хто живе тут. 2025 р.
Зорями сяють лагідні очі, Як радістю сповнена її душа. А смуток бринить у зіницях жіночих, То в серці відбиток свій залиша. Нехай же привітно всміхається мати, Бабуся та подруга. донька й сестра, Доля хай квітне барвінком хрещатим. То ж ніжності, жінко тобі і добра. 2006 р.
Зорями сяють лагідні очі, Як радістю сповнена її душа. А смуток бринить у зіницях жіночих, То в серці відбиток свій залиша. Нехай же привітно всміхається мати, Бабуся та подруга. донька й сестра, Доля хай квітне барвінком хрещатим. То ж ніжності, жінко тобі і добра. 2006 р.
І знову вщент розтрощені мости. І світ тремтить у лихоманці жаху. Біля корит нажерлися кати, А люд повзе канавами на плаху. Мовчання — це не мудрість, а полон. Страждання — не спасіння і не крила. Крізь зуби виплюнь цей німий прокльон, Аби іржа твій дух не надломила. Тебе, […]
У бурхливому потоці щоденних справ нам часто необхідна пауза, щоб зазирнути всередину себе. Філософська лірика — це саме той інструмент, який дозволяє зупинити час і задуматися над фундаментальними питаннями людського існування. У цьому розділі нашої платформи сучасні автори діляться своїми глибокими роздумами, втіленими у поетичну форму. Це не просто вірші, а відверті пошуки істини від учасників спільноти, що спонукають до переосмислення цінностей.
Поети нашого порталу досліджують найтонші матерії людської душі. Через авторське слово вони намагаються знайти відповіді на питання, які турбували людство століттями, але сьогодні, у наших реаліях, набувають зовсім нових сенсів.
Філософська поезія багатогранна і торкається найважливіших аспектів буття. У добірках наших користувачів ви знайдете роздуми на такі теми:
Читання філософських віршів вимагає вдумливості, тиші та готовності до внутрішнього діалогу. На нашому порталі ви можете не лише читати цю глибоку поезію, а й обговорювати її з авторами. Ця лірика вчить нас мислити критично та приймати багатогранність світу.
Відкривайте для себе нові імена в сучасній поезії. Зберігайте рядки, які найбільше резонують із вашим світоглядом, до власних книжкових колекцій на сайті, залишайте коментарі авторам та діліться мудрістю з друзями!
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.