Філософські вірші: глибокі роздуми про сенс життя та вічність

Прости мені, мій Господи, за все: за те, що жити треба- а не хочу, за те, що вірила у щире і просте, за те, що душу роз'їдали всі охочі. Дозволила. Так, винна тільки я. Як же тепер? Собі простить не можу. І рветься вщент жива душа моя... поки […]

Простеливсь барвінок диво-оксамитом, Оченята сині догори підняв, Милуватись хоче він усеньким світом: Дощиком і сонцем, заходом заграв. І на скатертині теж його зустрінеш, Рушниках крилатих та на сорочках Густо ним рясніють вишиванки дивні Й коровай весільний вміє прикрашать. Завжди він зелений: влітку і зимою, Восени й весною колір […]

Половіють жита молоді, Вкрився золотом колос пшеничний На землі українській святій, Лине жайвора вранішня пісня. Її чує щодня хлібороб, Йому з нею працюється краще, Витирає спітніле чоло, А душа переповнена щастям, Бо на славу удався врожай, Увінчається труд короваєм. А ти, жайворе-пташко співай, Нехай серце вона звеселяє. 2021 […]

А на коліна не ставай ні перед ким, Перед начальством ти не прогинайся, Перед найближчим другом ти своїм, У ворогів ти не проси пощади. Гордість свою та мужність прояви І доведи. що духом ти незламний, Що в тебе до життя іще снаги Є так багато. Хай тобі позаздрять. […]

Як руки і серця єднають двоє - Стають на вишиваний рушничок, З"являється синочок в них чи доня - Благословлять хлібом-сіллю знов. Та на рушник кладуть той хліб рум"яний, Ікона ще в матусиних руках, Обрамлена вона теж вишиваним Біленьким рушником. Минає час І діти вже збираються в дорогу, Яку […]

Чебреці, чебреці, чебреці Чомусь терпко запахли дитинством. Згадую як тримали в руці Батога, що Петровим ще зветься. Соняшник нам конем слугував. "Осідлавши" його ми скакали. Було безліч іще в нас забав. Але дні ті так швидко промчали. Не вернути ніколи вже їх, Лише спогади душу тривожать. Чебреці. чебреці, […]

Вишивала доля чорним і червоним, Блакитні й рожеві мали кольори Дні, котрі наповнювались радістю й любов"ю, А сумні гірчили, наче полини. Ниточка до нитки, стібок до стібочка Полотном життєвим пролягли вони. І такі узори, що жоден художник Підібрать не зможе, як і кольори. Вишиванки долі. Знає про них […]

А на подвір"ї запахло любистком І м"яти розносить вітрець аромат. Візьму їх у руки - згадаю дитинство, Де матінка рідна садила їх в ряд. І мила моє кучеряве волосся У травах отих, щоби гарно росло. Не забувається, в пам"яті й досі Як мені добре й приємно було. Давно […]

В душі плекаю Слово, як маля, Думки в рядочок сію, наче жито. Нехай же комусь серце звеселя, А я із того теж буду радіти. Як до вподоби те, що я пишу, Когось торкнеться поетичне Слово, На світі недарма значить живу, Добром згадає хтось обов"язково. 2019 р.

Спориші, спориші, спориші, Так давно вже ніхто вас не косить. Біль і тугу мою заглушіть, Все єство миру й злагоди просить. І під сонцем, дощем, на вітрах Всеньке літечко ви зеленійте. Я пройдуся босоніж по вас, То й не так мені буде боліти. І полегшає знов на душі […]

Світанковою зіркою сяяла, Сонцем вранішнім пестила ніжно, Колисала нас вечором пізнім Добра й радісна усмішка мамина. Веселковою падала зливою, Гріла ласкою всіх променистою. Залишилася світлою й чистою. Де ж ви дні ті чудові щасливії? 2016 р.

Поселю у душу я добра криничку, Пов"яжу у косу я любові стрічку. Водиця джерельна - пити, не напитись, Хто скуштує, буде у злагоді жити. Із віри й надії теж сплету віночок, Хай полум"яніють квіти щастя в ньому Та кохання ватра в серденьку палає, А ще світла радість без […]