Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

Стоїть калинова колиска в куточку, З десяток гойдала вона поколінь, Коли виростали доньки й синочки, То колихали в ній діток своїх. Вона натрудилась, ночами не спала, Розповідала малятам казки, Сон із дрімотою в дім закликала, Щоб солодко спали й здорові були. Тепер відчуває себе сиротою І плаче тихенько, […]

Важка праця хліборобська, Особливо в час війни, Бо летять на ниви бомби, Ще й мінуються вони. Селянин оре та сіє, Не боїться він заброд, Щоби з хлібом був народ Наш незламний український. То ж дозвольте привітати З професійним святом вас, Трударі сільські завзяті. В нелегкий воєнний час Витримки […]

Молодії літа наші Колись вгору піднімались, Тепер котяться згори, Наче тії гарбузи. Роки...Роки... Вже немало Нам зозуля накувала. І зогледітись не встигли - Як промчали, десь побігли. І серпанком легким срібним Русу косу ви покрили, На чолі лишили зморшку, Молодо лиш сяють очі, Їх ви не змогли змінити, […]

А за вікном, а за вікном Холодний вітер із дощем. Забрали журавлі тепло, У серці ж залишили щем. Журавлики ви, журавлі, Нехай же буде шлях легким І ви до рідної землі Всі повертайтесь навесні. Падає листя у траву, Як вишиваний килимок. Осене, забери журбу, Позбав мене сумних думок. […]

Побувала, звідки, завше, вороття немає, Де панує вічна тиша, широчінь без краю. Порожнеча, вакуум, нескінчений простір, Де думки твої та мрії ніби на помості. Де тебе сканує всесвіт на вчинки та дії, Де немає майбутнього, немає надії. Там володарює вічність, там час не існує. Забуття тече рікою, до […]

Скинувши тіло, мов зношений одяг, Душа полетіла у вись в небуття. Де зорі палають вогнем у просторі, Де вічність, можливо, дасть нове життя. Душа відпочине, від стресу земного, Від тягот, сум'яття, хвороб і турбот. Та Всесвіт її скинув донизу знову, Мовляв, не влаштовуй життю ти бойкот! Живи і […]

За келихом вина зі Смертю, Розмова лилася неспішно. «Скажи, що значить слово жити?» - Спитала Смерть мене зловтішно.- «Безмежний спокій я дарую. Життя –це біг часу невпинний?» Надпив вино, відповіла я, Всміхнувшись, ніби то, невинно : -«Уважно вислухати тишу, Порозумітися з собою. Поринути думками в безкрай, Відмовитися від […]

Говорять зі мной у ві сні навіть ті кому байдужий На всіх парах біжу до тебе Обминаючи калюжі Говорять зі мною у сні навіть ті Кому не цікаво А я все їм вірю, що все це насправді. Але такого насправді не бувало Говорять зі мною ві сні навіть […]

Хатину білу ясени Із усіх боків обступили, Як рідну матінку сини Від вітру й снігу захистили. Гіллям помахують вони, Неначе крилами лелеки Чи гордії гірські орли, Від неї зло женуть далеко. Оберігають від біди, Шепочуть неньці щось приємне. Давно їх тут хтось посадив, Тягнуться нині аж до неба. […]

Скільки себе пам"ятаю - Завжди й всюди я співаю, Бо пісень багато знаю, Вони жить допомагають. Так, журлива серце крає, Жартівлива звеселяє, Віру в краще теж вселяє, Вдім надію закликає. Та любов"ю зігріває, Ще й коханням огортає І на творчість надихає. Як без пісні жить - не знаю. […]

Хоч літа на осінь повернули, Літечком вони вже відцвіли. Та кохать серденько не забуло І любов"ю повниться завжди. То дарма, що кучері сріблясті Із русявих стали вже давно. Та душа моя так прагне щастя, Віддавать тобі своє тепло. І нехай вже сиві свої скроні, Але очі сяють як […]

На порожньому подвір"ї Розрослися бур"яни. Не було тут вже літ скільки Нікогісінько до них. Не нагадує нічого, Що колись жили отут, Лише гойдалка свій голос Подає - скрипучий звук. Якось вона збереглася Ще на яблуні старій. Хто коли на ній гойдався, Не згадати уже їй. І вона вже […]