Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

Я не вірю в добро без «але», В чисті мрії, в надії не биті. Злим завжди залишається зле, А добро – найсуворішим в світі. Найжорстокіша в світі – любов, Джерело невичерпнеє болю. Я не вірю в любов без оков, А також в абсолютную волю. Неможливо всім радість нести, […]

Просто веди. Люди – то звірі. Може і ти. Разом у вирій Легше йти. Я в тебе вірю. Просто веди. Очі закрию, Щоб не тягти. Я тобі вірю. Більше нікому. Бачиш сліди? Звідси додому. Просто веди. Ніде і всюди. Ніколи й завжди. Люди – то люди. Просто веди.

Ми все знаєм ліпше. Ліпше за долю. Ліпше за бога. За будь-якого. Ліпше. Як ті, Хто не знають нічого, Але все одно Покажуть дорогу. Знаємо ліпше, Знаєм точніше, Кожен за жодного, Жодний за інших. Навіть знання знає Гірше за нас, грає Гірше за нас, сяє Гірше за нас, […]

Одинокий журавель залишився в лузі, Відлетіли вже усі в вирій його друзі. Чи поранена нога, чи крило підбите, Що не зміг він аж ніяк з усіма летіти. Цього ж бо ніхто не зна, одинак-журавлик Біля річки походжа та їжу шукає. Прихисток нехай знайде журавель-пташина І в теплі переживе […]

Не можу я зійти з протореного шляху, і крутиться життя по колу: то як болото ряскою спливає мляво, а то несеться ген за обрій виднокола. Минає час зі швидкістю шаленою. Лиш намагаюся стрибнути у вагон. Останній. Той - мій, який не реагує на "зелений". Вагон-портал "Реальність-сон-бажання". Вокзали, перони, […]

Ціловані вітром і сонцем зігріті Рум"яняться яблука в нашім саду. Отаву косити пора молоду, До осені котиться теплеє літо. Коротшають дні. стають довшими ночі, А на світанку - холодна роса. Та літечко я відпускати не хочу, У серці моєму воно не згаса. 2017 р.

Ти впевнений у собі? ти хочеш втекти від дійсності? від набридущої самоти і кривлянь задоволення вічності? У світ казковий, незвичний, незвіданий... майже ліричний Знайти щось таємно-солодке, і надто СВОЄ, до того ж комфортне. P.S. Це так небезпечно для твого маленького розуму. І глузд втримати неможливо - це надувна […]

Ніколи ти не станеш мною, А я - тобою. Ні, не стану. Ніколи не заб'ється серце Із ритмом точно В унісон з моїм. Переливай слова Із думки в думку, Закорковуй в пляшку. Хай скисають! Як вистоїться віршосмак, По краплі зможеш їх злизати. Тож станеш мною, Привласнивши собі Думки […]

Уяви себе зіркою у безмежному Всесвіті: ти - світило, ти - навіть планета, ти - просто маленький недоторканий зірковий карлик (червоний/жовтий/блакитний/білий/помаранчевий - обери колір). Така собі тендітна сяюча цяточка у безмежному темному просторі. Ніхто тебе Ніколи Ні разу не торкався. І твій простір особисто-недоторканий. навколо - пустка/тиша. Жодного […]

Різні держави — різна мета У світі безкраїм, де мрії летять, Різні держави, різні шляхи, Кожна з них прагне, кожна з них знає, Свою мету, свою правду, свої сні. В одних — свобода, в інших — контроль, В одних — мир, в інших — гучний бій. Кожен народ […]

Як янголи на сходах неба, горять в пітьмі нічній ті зорі, Що кличуть в далі ночі, до себе манять - в неозорість. Застрибає в пітьмі світлячок ліхтариком скаженим, до хмар сірих потягне. І пригорне мене до себе рука Божа, повна доброї ласки. І сміятимусь я щиро й ніжно, […]

Роздоріжжя - чергове бездоріжжя? Перехрестя розіп'ятих думок. Ти стоїш... А навколо свище Не вітрець, а вітрище - мо́рок-моро́к. Прибідняються знічено казки, Не розказані на ніч тобі. Ти чекаєш... Чи зникнуть ті пастки, Що ховали тяжку згубу-маску, Замуровану нишком в собі? Скам'яніле в жорстокості серце Відживити все ж мрієш […]