Філософські вірші: глибокі роздуми про сенс життя та вічність

Один свідок одкровення подуманого бажаного і його збуття це ти моя свідомосте але ж і ти сама колись скінчишся і я знаю що це буде се найгірше відчуття майже і є тою тонкою матерією віри все був і є ще й другий свідок самого сокровенного поруху думки і […]

Виспівує соловейком, Чайкою кигиче І дзвінким струмочком ллється. За собою кличе. І бринить на серця струнах Та змушує плакать, Ще - веселощі дарує Й світлу-світлу радість. Бо сестрою є для когось, Комусь - рідна мати, То ж лунає її голос В поході з солдатом. На весіллі як без […]

спливають дні не за- лишається на- дій в о- днОму за- бутті у кошику о- днім самий лиш смуток зеленіє буйним маком і просить- ся рука із серцем говорИть душа перебирає пам'яті багатства та не напитися в пустелі без- надійній їй зате як гамір вщух то думається без […]

затятий був затягував пасок терпів усі знущання долі і тяг шлею свою щодень з останніх сил жив як в неволі між тим мав цілий всесвіт у собі сокритий отам і жив насправді а не тут на тім тримався ввесь цей світ содомгомОрський коли Б усі Б взялИ Б […]

А серцю так не хочеться старіти, Хоч зморшками пооране чоло, Ростуть онуки і дорослі діти, А старості немов би й не було. Летять роки, як птахи перелітні Кудись удалеч, їх не зупинить. В душі звучать пісні та радість світла, Нехай же вічно ця триває мить. 2018 р.

Кораблик дитинства життя течія Давно віднесла ген за обрій, Як вітер промчала юність моя, Вже й зрілість стоїть на порозі. Зів"януть літа, мов трава споришу, Птахами полинуть у вічність. Питаєте що по собі залишу? Народжені серденьком вірші. 2015 р.

Ти плакати душі не дозволяй, Нехай вона радіє і співає, Наповнена хай буде через край Теплом, любов"ю й весняним розмаєм. Якщо дошкульне слово скаже хтось, Промов:"Прости його Всевишній". І втіху принесе тобі Господь За те, що ти комусь прощати вмієш. Коли образа душу обпече, То помолись, відразу легше […]

Чонобривці, чорнобривці, Квітоньки матусі Запах нашого дитинства Нагадують дуже. Та під вікнами жовтіють На подвір"ї нашім, Серденько і душу гріють, Хоч немає мами. Лиш нагадують ці квіти Про матусю рідну. Сонечком і досі світить Усмішка привітна. 2024 р.

Куди ж це поспішаєте, літа ви молодії? Чомусь так стрімко ви мчите, що вас не здоженеш. Та спомини приємнії так серце моє гріють, Хоча що було у житті, того вже не вернеш. Залишилось лиш згадувать деньки ті золотії Як юність усміхалася і молодість цвіла. На коси снігу сивини […]

Нелегко в світі всім живеться нині - Хвороби, війни і турбот потік. Але коли є дружною родина, То негаразди десь відходять вбік. Коли підтримку рідних відчуваєш, Надійне і міцне друга плече, Тоді всі біди легше ми долаєм І горе не так в серденьку пече. І радість навпіл теж […]

Завтрашній день нагадує пастку Як і замовчування – ласкаве ововчення Стає все страшніше маленький тягар А я все без змін Чекаю в капкані ласку На мить інавгурації свого механізму Дієвого такого-то, надкорисного Чи бажане варто чекать? Може його збудувать? Жадав я поміч від білокрилих Бідоносних та гордих створінь […]

Це найкраще що я бачу І найгірше в що я вірю За межею – вогнестійкість Не спали свою надію Поширені періоди, де граємо у класики Розвинулась релігія, сховались всі у пасики Солодкі ці фантазії, у сотах береже Якщо, раптово, мед і запече Страх нешвидко, болісно втече Клянись своїм […]