Філософські вірші: глибокі роздуми про сенс життя та вічність

Куди це поспішаєте, літа ви молодії? Чомусь так стрімко ви мчите. що вас не здоженеш. Та спомини приємнії так серце моє гріють, Хоча що було у житті, того вже не вернеш. Залишилось лиш згадувать деньки ті золотії Як юність усміхалася і молодість цвіла. На коси снігу сивини осінь […]

Як хочеться весен мирних І літа зі співом пташок Та барв строкатих осінніх Й зими білий-білий сніжок. Прозорої неба блакиті Та річки дзвінкий водограй І нива, де жито й пшениця Уже почали достигать. У лузі цвіли незабудки, А в лісі суниць аромат Та голос віщунки-зозулі Зміг всім многа […]

Стара хатина край села, Спустився вечір тихо-тихо, Сріблястий місяць вигляда, Крізь шибку сіє ніжне світло. Вечеря на столі смачна, Уся зібралася родина, Щоб пом"янути брата й сина. Горить-потріскує свіча... 2017 р.

Запахло поле свіжістю дощу, Під сонечком весняним спину гріє. Тобі я, полечко так радісно кричу: -Ти ж моя доля і життя й надія. Мій прадід тут трудився увесь вік, Дідусь землицю пестив, мов дитятко, А батько ще малим босоніж біг, Ніс татусю обід у двох горнятках. Люблю і […]

Летять лелеки навесні над хатами, Та не на кожну сядуть вони з них. Там, де добро панує ці крилатії Гніздитимуться й лелечат своїх Виводитимуть і навчать літати, Як вернуться до рідної землі, То обов"язково на цій хаті Продовжуватимуть лелечий рід. 2020 р.

Усім, хто любить Слово поетичне, У кого вірші ллються із душі Наснаги творчої й любові щиро зичу, Щоби хотілось жити і творить. Птахами нехай вірші прилітають І тішать серденько, допомагають жить. Здоров"ячка міцного побажаю, Щасливою хай буде кожна мить. 2020 р.

Чорнобривцями та матіолою Гарно пахло дитинство моє. Із селом я розлучена долею, Бо життя вже так склалось.Та є Завжди місце на грядці й у серденьку Для тих квітів чудових таких. Вони сяють для мене веселкою І нагадують юні роки. 2016 р.

Ой. лелеченьки-лелеки прилетіли, Біля хати на горісі вони сіли, Бо гніздяться тут щороку уже вкотре Та господарям несуть щасливу долю. Виростають в них під осінь лелечата І батьки діток вчать літати, Щоби крилонька у них міцними стали Й шлях далекий через море подолали, Повернулись навесні на рідну землю, […]

Пахне в лузі дика м"ята, Розноситься терпкий запах По усій-усій окрузі. Дика м"ята пахне в лузі. Кличе запах той в дитинство, Спогад-птах літає близько, Хоче на плече сідати. Пахне терпко дика м"ята. 2025 р.

Біло-рожевий цвіт, неначе дим В старім саду батьківськім яблуневім. Ніхто не доглядає вже за ним, Та він здається казкою для мене. Це батько їх колись давно садив, Плекав ті яблуньки, наче маленькі діти. Ми ж дивні імена давали їм Й дорослими любили тут сидіти. Їх смак і досі […]

Нелегко в світі всім живеться нині: Хвороби, війни і турбот потік. Але коли є дружною родина, То негаразди десь відходять вбік. Коли підтримку рідних відчуваєш, Надійне і міцне друга плече, Тоді всі біди легше ми долаєм І горе не так в серденьку пече. І радість навпіл теж треба […]

А життєва доріженька Барвінком стелилась І долею вишитії Літа мої нині Ідуть уже до осені, Хоч у серці літо, Душа ж моя просить іще Весняного цвіту. І квітує ромашками Вона навіть взимку, Хоч буває і важко їй, Бідна плаче тихо, Щоб ніхто не бачив, звісно, Як вона страждає, […]