Філософські вірші: глибокі роздуми про сенс життя та вічність

Тиша, ніч – і темрява густа, Місто спить, мов тінь нежива пуста. Ліхтарі, як примари у млі, Гаснуть кроки в холодній імлі. Цей час – для загублених душ, Тут немає ні зір, ані втіх. Лише музика тягне у мить, Де безодня холодом спить. Лине пісня, як шепіт в […]

З піску формується кришталь Чавун гартується у сталь Кожен життя свого коваль Сестра розлуки є печаль У слові відстань видно даль Ніщо не вічне тут а жаль Ніби коштовна пектораль Книга Життя або скрижаль В правді прихована мораль Фортуна вдягнена в вуаль Не нам всміхається на жаль В […]

Якась крикуча порожнеча Душі від тіла тиха втеча Припали пилом вже всі речі Лишилась тільки порожнеча Якась сумна фатальна тиша Хтось на столі конверт залишив Конверт з порожніми листками То лист написаний думками Якесь безглузде провидіння Вільний політ або падіння Води живої омертвіння Любові щирої гоніння Якийсь химерний […]

У битві власних почуттів В полоні невимовних слів На перехресті двох шляхів Одне життя між безліч днів Життя спектакль чи кіно В житті є принцип доміно Життя фізичне і духовне Життя без віри беззмістовне Квиток в один кінець дороги Десь поміж радістю тривоги Десь між блаженством є і […]

В просторах дня в оковах ночі Блукаю сам десь серед снів Чого я хочу і не хочу Чого не зміг і що зумів Над чим я плачу чи сміюся В чому безстрашний чи боюся Чого навчаю я чи вчуся Що я прийму чи відречуся В полоні власних почуттів […]

Якби у мене були чари і я би ними володів Я розганяв би в небі хмари, усе на світі би зумів Якби у мене були чари, я б пас вітри немов отари, достатньо було б кілька слів Якби у мене були чари, ніхто б на світі не хворів […]

Ще не зійшли з орбіт світи Ще ми йдемо нам треба йти Ще кілька кроків до мети Ще ми живемо я і ти Вже нам нічого не змінити Пора не вчитися а вчити Вже трохи треба поспішити Бо час іде а треба жити А ми все йдем живемо […]

Я так думаю, знаю і бачу, Без уяви думки мов сліпі, Залишаю у пам'яті, значу І короткі моменти, й тривкі. Мов альбом,коли схочу загляну, Де зовсім не писала рука, І в уяві своїй теж постану, Наче фото подивлюсь зблизька 21.08.2024.

Зустрічаю у снах, наче радість, Без сповитих сльозою вже дум, У солодкій тій посмішці замість Гіркоти, що навіює сум. У твою невидимість вдивлюся, Доторкнуся рукою руки, Перед сном до ікон помолюся Та попрошу за тебе:"Прости!" 04.08.2024.

Не прийму гордість, не повірю Тому, хто раз уже збрехав, Хто витер ноги об довіру, Хто клявся в очі, обіцяв. Чому ось так, чому так різні? --- Протестував вік, дивував, В свої обійми добрі, ніжні Уже нікого не впускав. 01.08.2024.

Роздам, що маю, щиро, подарую, Най знадобиться, а не пропаде, Собі ж залишу спогади, змалюю, Охоче пам'ять пазлами складе. Передивлюсь, немов нові картини, Із посмішкою, сумом де-не-де, Перелистаю вкотре, без зупину, Ніхто не заборонить, не вкраде. 17.07.2024.

Серед глибин і поверхонь Будеш проявом справжності Десь попід хмарами, у світлі місяця Будеш спонтанністю У масштабах, на своїх територіях Будеш голосом, бажанням, потребою Будеш іменем в пам'яті, словом, фразою Будеш ніжністю, тримаючи мужність за руку Будеш силою у стихії вразливості Солодом будеш серед дюжини відчаю Кольором будеш […]