Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

Летять лелеки навесні над хатами, Та не на кожну сядуть вони з них. Там, де добро панує ці крилатії Гніздитимуться й лелечат своїх Виводитимуть і навчать літати, Як вернуться до рідної землі, То обов"язково на цій хаті Продовжуватимуть лелечий рід. 2020 р.

Усім, хто любить Слово поетичне, У кого вірші ллються із душі Наснаги творчої й любові щиро зичу, Щоби хотілось жити і творить. Птахами нехай вірші прилітають І тішать серденько, допомагають жить. Здоров"ячка міцного побажаю, Щасливою хай буде кожна мить. 2020 р.

Чорнобривцями та матіолою Гарно пахло дитинство моє. Із селом я розлучена долею, Бо життя вже так склалось.Та є Завжди місце на грядці й у серденьку Для тих квітів чудових таких. Вони сяють для мене веселкою І нагадують юні роки. 2016 р.

Ой. лелеченьки-лелеки прилетіли, Біля хати на горісі вони сіли, Бо гніздяться тут щороку уже вкотре Та господарям несуть щасливу долю. Виростають в них під осінь лелечата І батьки діток вчать літати, Щоби крилонька у них міцними стали Й шлях далекий через море подолали, Повернулись навесні на рідну землю, […]

Пахне в лузі дика м"ята, Розноситься терпкий запах По усій-усій окрузі. Дика м"ята пахне в лузі. Кличе запах той в дитинство, Спогад-птах літає близько, Хоче на плече сідати. Пахне терпко дика м"ята. 2025 р.

Біло-рожевий цвіт, неначе дим В старім саду батьківськім яблуневім. Ніхто не доглядає вже за ним, Та він здається казкою для мене. Це батько їх колись давно садив, Плекав ті яблуньки, наче маленькі діти. Ми ж дивні імена давали їм Й дорослими любили тут сидіти. Їх смак і досі […]

Нелегко в світі всім живеться нині: Хвороби, війни і турбот потік. Але коли є дружною родина, То негаразди десь відходять вбік. Коли підтримку рідних відчуваєш, Надійне і міцне друга плече, Тоді всі біди легше ми долаєм І горе не так в серденьку пече. І радість навпіл теж треба […]

А життєва доріженька Барвінком стелилась І долею вишитії Літа мої нині Ідуть уже до осені, Хоч у серці літо, Душа ж моя просить іще Весняного цвіту. І квітує ромашками Вона навіть взимку, Хоч буває і важко їй, Бідна плаче тихо, Щоб ніхто не бачив, звісно, Як вона страждає, […]

Один свідок одкровення подуманого бажаного і його збуття це ти моя свідомосте але ж і ти сама колись скінчишся і я знаю що це буде се найгірше відчуття майже і є тою тонкою матерією віри все був і є ще й другий свідок самого сокровенного поруху думки і […]

Виспівує соловейком, Чайкою кигиче І дзвінким струмочком ллється. За собою кличе. І бринить на серця струнах Та змушує плакать, Ще - веселощі дарує Й світлу-світлу радість. Бо сестрою є для когось, Комусь - рідна мати, То ж лунає її голос В поході з солдатом. На весіллі як без […]

спливають дні не за- лишається на- дій в о- днОму за- бутті у кошику о- днім самий лиш смуток зеленіє буйним маком і просить- ся рука із серцем говорИть душа перебирає пам'яті багатства та не напитися в пустелі без- надійній їй зате як гамір вщух то думається без […]

затятий був затягував пасок терпів усі знущання долі і тяг шлею свою щодень з останніх сил жив як в неволі між тим мав цілий всесвіт у собі сокритий отам і жив насправді а не тут на тім тримався ввесь цей світ содомгомОрський коли Б усі Б взялИ Б […]