Філософські вірші: глибокі роздуми про сенс життя та вічність

У болю та жалю немає шансів, За темрявою – світло настає, Отримують завжди своє поганці, Говорячи: «Це точно не моє!» Скарби знайдуть - настирно їх шукаючи, Хто крав – втрачатиме постійно, Хто вчасно схаменеться і покається, Той, майже, спатиме спокійно. Прості, здається, принципи, закони, Та тільки люди їх […]

Розтікається світло по твоїх артеріях, Зевс могутній піклується разом із Деметрою, Там, де дух – неодмінно прибуде матерія, Тільки цього, на жаль, не всі допетрують. Де молитва існує – присутні янголи, Нерухомість не має ніяких проявів, Тебе не спинятимуть навіть гантелі зі штангами, Тебе не злякати жодною зброєю. […]

Ти ступаєш спокійно, неквапно торкаєшся краю, Залишивши позаду всю тугу й їдкий тютюновий дим, Чим здивує життя – і досі не знаєш, Просто тішишся станом мінливим своїм. Просто мружишся від того світла, що дно пробиває, Відпускаєш гріхи, обростаєш новими знову, Спопеляєш майбутнє, минуле ж за нитку тримаєш, Бо […]

На два чорно білі полотна поділений світ. І кожен своє полотно по життю оберає. Нитками подій розшиваєм собі полотно, І вузлики ниток розлючено розтягаєм. Полотна в нас різні по розміру і довжені, Відтінки у кожного також свої особисті. І люди мов нитки то завжди одні, То в купку […]

Затягнуло небо в хмари. Такі сурові й сині. Ще трохи і піде дощ. Він змиє те, що смутком зветься. Засяє веселка така сяюча і безкінечна, бо дощ змив весь смуток з твоєї душі. Цей дощ діамантовою краплиною на землі зостався. Наповнив цілющою водою кожну квіточку, кожну травинку і […]

Звичайний ранок, сонце в небі, Звичайні люди у домах... Для переміни є потреби, В одноманітних все тонах. Щось поміняти, чи відкрити, Подивувати всіх, себе, У Бога соромно просити, І так багато нам дає. Ще поміркую й заспокоюсь, Вже сонце в півдні виграє', Зайде у захід -- в ніч […]

Жбурнули ляльку, кинули в сміття. Так необачно й безпощадно. Лежить собі, а погляд безпорадний Блаженно просить, як мале дитя: -«Не кидайте мене! Не треба, люди! Була ж весь час я поруч і повсюди. Я ж стільки років з вами провела… Втішала вас я як могла. А скільки сліз […]

Мов перемкнуло, так буває, Не в'ється думка, не летить, Емоцій "нуль", весна буяє, В її простори не кортить. Ні іскри радості, ні смутку, А поряд спокій, тиша з тиш, Хоча би раз влетіла хутко, Разок шкрябнулася, як миш. У павутину заплітає Німа байдужість, пустота, Не в'ється думка, не […]

все рідше - слова у поеми частіше - мовчання і сни білесенький аркуш паперу і думи і спогади всі слова , що до цього з'являлись мережили танок поем сьогодні і вчора і завтра чужинці і тіні химер а серце голосить і тужить йому так кортить каяття і аркуша […]

Любити цей світ з усіма його примхами й вадами, Пірнати в безодню, якої немає початку й кінця, Не тішити серце прісними чиїмись порадами, Не паритись тим, що зморшки торкнулись лиця. Щодня випивати (й не мати при цьому ніякої міри) Те щастя, якого шукають усі, та не можуть знайти, […]

Любити цей світ з усіма його примхами й вадами, Пірнати в безодню, якої немає початку й кінця, Не тішити серце прісними чиїмись порадами, Не паритись тим, що зморшки торкнулись лиця. Щодня випивати (й не мати при цьому ніякої міри) Те щастя, якого шукають усі, та не можуть знайти, […]

А скільки коштує талант? Хтось з зацікавленням спитає. Мабуть поет і музикант Багатством душу засипає. Він знаменитий, він взірець, До нього тягнуться всі люди. О так, він, безумовно, молодець, Він є сьогодні й завтра буде. Він має все, чого хотів, Для нього все – пусті дрібниці, Він славу […]