76
Поети і артисти - бідні завжди їх голод підганяє йти до мети голод і дівчата, найкращий стимулятор перший спонукає, другий провокатор.
75
Вечір жданий остигає, чути десь шум цвіркуна, ти вся в корчах знемагаєш, я тебе всю п'ю до дна.
74
Якщо життя здається геть простяцьким і лиш дурницями забита голова тоді кінчай з етапом холостяцьким бо ще нема плодів а скоро вже жнива.
73
Мені ніколи так раніше не хотілось тебе в осінній вечір цілувати, під соснами, коли зайнятись нічим, і повільно — так повільно покусати. Гомілки, поділ, від стоп аж по плечі, пестити й ждати, поки встануть зірки, а потім, втомившись, упасти серед ночі до твоїх ніг, розпавшись наче в клапті. […]
72
Тепло її ліктів у вагоні метро затамували навіки у моїм нутро дві зрослі родимки золоте руно двадцять вісім перлин і як все пливло. Я найщасливіший в світі хоч і знаю - жахливий та я плачу від радості і кричу щосили і не хочеться грошей ні слави, ні світу. […]
71
Ти каєшся, що ти кохана мною, інших обходиш десятою дорогою, ти кидаєшся, клянешся, що інший не заглядає вночі у голову твою. Та регіт, чим мій слух давно томлений, мене до інших висновків штовха, я ревністю заочною гонений... Порада серця — залишайся з ним. Ти стільки раз приходиш серед […]
70
Тихіше всі! Вона зайшла, падіть всі ниць і мовчки милуйтесь Нею, як і я, звертайте лиця сонцю. А раптом Вона пожаліє, а може, зглянеться на мить, якийсь-бо привід віднайде і раптом Вона заговорить. Вона зайшла і вмить заповнила собою весь дім і світ — о дивний аромат. І […]
69
В цьому не було потреби абсолютно ніякої — провидіння і мету називати завжди долею. І збулися всі твої плани без корекцій і ліплень, і не було в тому біди, обійшлось без нарікань. Просто в очах твоїх я читав твої пориви, від заходу до мети місяць вів мене грайливий. […]
68
Я так кохав тебе, і почуттям тим не було пояснень, неначе пив тебе і ставав раптом молодшим на мить. Торги водив з Тобою, намагаючись збути себе на Тебе всю, я так кохав тебе, що зраджував і батьківщину, і душу, і сім'ю. І жодних зусиль не коштувало тобі, щоб […]
68
Я так кохав тебе, і почуттям тим не було пояснень, неначе пив тебе і ставав раптом молодшим на мить. Торги водив з Тобою, намагаючись збути себе на Тебе всю, я так кохав тебе, що зраджував і батьківщину, і душу, і сім'ю. І жодних зусиль не коштувало тобі, щоб […]
67
Буває жалко, так і совісно, й незрозуміло, що, простеживши хвилю всіх почуттів твоїх, я бачив, як їх шум спадає тихо, аж ось лиш мить —і знову дух поник. Безжалісно я до життя вертаю надії, що інший розбудити не посмів, а споглядати, як ти знову згасаєш — така поки […]
66
Ходімо гуляти зі мною під дощ, і захлинемось у дикій страсті, хай краплі часом б'ють, як лід, і розбивають нас на друзки. Не згасить пал ніякий мозок ні наш, ні ваш режим, коли ми разом під дощем, байдуже мені, що грішим. Від вологи закрутиться мозок, дихати стане так […]
65
Заплакане полотно, пошарпаний батіг і дзбан вкритий сажею. Ніхто до темпів цих не звик, світ став спотвореним, ображеним. Лиш я один веду щоденник, щоб пам'ятати день учорашній, щоб не забути дивну мить і знати, якою ти була раніше. Затерта жердина, зіпсований листок, ще два-три рази по новій. Від […]
64
Мені від музики твоєї стає так неймовірно легко що я розслабений лежу безпомічний як зкалічілий коли повз клавішних і струн на світло з'явитися твій голос немає сил тоді в руках намацати твій славний волос І не залежачи від нот береш ти вище або нижче мене завжди пянить акорд […]
63
Не винен долі за скроні, забарвлені горем, не прощений полем за мрією втоптаний шлях. Не попрощавшись із краєм, забувши рукою махнути, все рабом далі продовжуєщ лінію гнути. Зазнавши поразки в суперечці, програвши діалог із долею, я один у морі і хочу залишитись з тобою. Народилась любов моя в […]
62
По вікнах світло пливе глибоке, над містом виростає тьма, утомлений ідеш з роботи, а вдома жде тебе сім'я. І місяць яскравий над пустелею веде огляд, неначе циклоп, а ти, укрившись простирадлом, хвилину дивишся в стелю. Втомлений подих і клич бувалий, веселої юності порив, біжать кудись дітей зграї... На […]
61
Все що ти вмієш, я вже хочу Курчавий волос, твій поклін. Коли ти мрієш, я не можу постійний верх, хиткий поділ. Ти подивись навколо тебе,- Немає рівних ворогів. Я сам сказав, не зрозумівши а як побачив, аж збліднів. Немає кращої, й не буде з обох сторін усіх берегів. […]
60
Ми, повсякчас стрічаєм ідеали, і млосно дивимось ідеям їхнім вслід, а ангелів, в чій суті труд немалий, ні разу не запросим на обід. За блодирами гонимося, льнучи, і відчуваєм благоговійний страх, а близьких убиваємо легко, не розгубивши спокій, без запар. Я втоптую у бруд ваш славний герб, тихесенько […]
