Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

Слово — важче за залізо, Гнеться серце під ярмом. Мовчання — гостріше за лезо, Що виблискує срібним склом. Тримай його в кулаці, Не дай прорости біді. Світло згасне на обличчі, Якщо зрадять вуста молоді. Відпусти — і розірветься небо, Тінь впаде на знайомі хати. Мовчання сильніше, ніж треба, […]

У цьому будинку зникають душі.... Ти хочеш ступити на його поріг? Спочатку прислухайся до звуків (а раптом десь стогін ... крізь тишу століть) У цьому будинку зникають душі... Поріг переступлено... Страшно? Не йди! Скрізь тиша і ... Світло ... Як у мушлі... Так дивно... Чекаєш на темряву, а […]

А під лісом край села Хатина біленька, Вистачало в ній тепла Дорослим й маленьким. У садочку навесні В серпанок легенький Куталися вишеньки, Ніби в шаль тоненьку. І стояли яблуньки В рожевих віночках, Всі усміхнені такі, Як личка дівочі. Як давно все те було, Лиш спомин зостався Про садочок […]

Постійно, шалено бігти кудись Не встигаєш і глянути ввись Не встигаєш знов на ранкову маршрутку, Не радієш своєму новому здобутку . Ранок туманний, холодний, І серце уже заржавіло від болю Скрізь пустота і обличчя чужі, Люди все гострять і гострять ножі. Глянеш у небо і бачиш безмежність Там […]

Корми собаку три короткі дні — і роки житимуть у її погляді. Вона згадає крок, тепло руки, навіть тоді, коли світ відвернеться. Корми людину довгі три роки — і пам’ять зітреться швидше, ніж хліб на столі. Бо звичка вбиває вдячність, а користь глушить серце. Не в їжі справа […]

Чарувала колись мене веснонька, Солодила медункою губи, До любові ще кликало теж мене Тепле літечко, наче до згуби. Пані осінь з"явилася в золоті, Прохолодою вже освіжала Та лелечим крилом замахала Так, наче літа мої прожиті. Ой, життєва холодная зимонько Із морозами, льодом й снігами, Ти ще встигнеш до […]

На дошці — чорно-білий світ, де фігури вчаться руху, але не вчаться питати — навіщо. Пішак падає першим. Завжди першим. І це не називають зрадою — лише стратегією. Королі носять корони зі страху. Офіцери моляться клітинкам. А руки, що рухають смерть, гріють долоні об чай і говорять про […]

На дошці — чорно-білий світ, де фігури вчаться руху, але не вчаться питати — навіщо. Пішак падає першим. Завжди першим. І це не називають зрадою — лише стратегією. Королі носять корони зі страху. Офіцери моляться клітинкам. А руки, що рухають смерть, гріють долоні об чай і говорять про […]

Не в книгах сховані ці дати і слова, Не в зорях, що мовчать на небосхилі. Пророцтво пишеться, допоки ми живі, У кожнім подиху, у кожній нашій дії. Впаде колос. Не від чужих мечів — Він сам себе пожере зсередини. Той морок, що століттями гарчав, Розсиплеться на попіл і […]

​Не в книгах сховані ці дати і слова, Не в зорях, що мовчать на небосхилі. Пророцтво пишеться, допоки ми живі, У кожнім подиху, у кожній нашій дії. ​Впаде колос. Не від чужих мечів — Він сам себе пожере зсередини. Той морок, що століттями гарчав, Розсиплеться на попіл і […]

Стояла матуся й виглядала Дітей своїх біля воріт. І капала, капала, капала Солона сльоза по щоці. Нема вже давно її донечки Та й син чомусь не приїздить. Онуки ж бо три її сонечка Прийшли би її звеселить. Нема кому в хату внести води, Дровцяток би хтось нарубав. Та […]

Чорною ниткою смутку, Доленько не вишивай, Радості білою, прошу Наше життя прикрашай. Нитку блакитну любові Вплети у віночок життя І на його рушникові Хай буде твоє вишиття. Рожевою ниткою щастя Ти помереж всі стежки, Червоною виший кохання, Палає хай в серці завжди. 2019 р.