Українські вірші

Обійми мене, Боже, Своєю любов'ю. Поклади мою душу Собі на вівтар. Причасти Пресвятим Своїм Тілом і Кров'ю, Бо для серця мого найцінніший цей Дар. Я прошу, Ти у серці моїм народися! Хай у ньому живе безумовна любов! Світлим сяйвом добра у душі оселися, Тихим шепотом щирих моїх молитов. […]

Я зберу своє серце, як розбиту прикрасу, Кожен клаптик надією щедро змащу. Переклею обличчя у щасливу гримасу, Щоб не було помітно на ньому плачу. Всі гріхи залишу я десь у році старому. Всі печалі грудневим розмиє дощем. І навчу себе жити тепер по новому, Залишаючи в серці тихесенький […]

Якщо ти хочеш в щасті жити - То помічай хороше! І вся краса на білім Світі У цьому допоможе. Ти хочеш бути з вітром вільним - Цінуй свою свободу! Вивчай себе, будь духом сильний, Шукай коріння роду. Побудь з собою наодинці, Відчуй розумне, вічне... Наповниться душа по вінця […]

Не дай нам стомитися, Боже, Священне знамено нести! Хай втома нас не переможе, Дай сили дійти до мети. Дай воїнам силу безмежну, Невичерпну міць у руках. І віру дай беззастережну, Святу чистоту у думках. Серця наші хай не згасають, В любові й молитві горять, Хай вірою душі палають […]

Так темно. І холодно, але не страшно. Так тепло і світло, коли ти не сам. Хай висохла в хлібниці булка вчорашня. Для Когось важливий ти на небесах! Життя не цінується кількістю років. Важливо як саме прожив ці роки. Чи швидко ти біг, чи зробив кілька кроків, Чогось досягнув […]

Я мамину хустку зі скрині дістану. Вона до лиця мені завжди будЕ. В її візерунках барвистих повстане Жіночого роду коріння святе. Хай китиці ніжні на плечі спадають, Яскравими квітами квітне чоло. Хай наші дівчата завжди пам'ятають: Гарніших на світі за них не було. Бо хустка квітчаста - це […]

Любов трояндою цвіла, Злітали душі в Небеса… Щеміло серце…холодок… Палкі зізнання, блиск зірок… Буяли в ніжності садки, Нектар кохання…шик Весни… Трояндою цвіла душа, Молочний Шлях у мріях снах... Та, час випробувань настав, Спокусу сам Амур прислав: "Цікаво, а пройдуть урок!?" Удар у спину, злобний рок... Неоціненний дар Небес […]

Життя вже ніколи не буде таким, як колись! Колись буде краще, та так як було вже не буде! Тому, прокидаючись зранку у ліжку молись, Щоб вижили там у копах наші НАДЛЮДИ! Змінилась країна. Довкола не той краєвид. Роздерта душа на ганчір'я тонкої мотузки. Немає будинку, загинув старенький сусід, […]

Шелестіла верба їм у слід: Не пробачу поламану гілку! Там же Мавка спинила свій слід, Лукаш грав на весні у сопілку. Навздогін їм стогнала земля: Я за спалене поле помщуся! Там де щедро родила рілля, Пустотою для вас обернуся. І гриміли у гніві громи: Вам дощу не пошле […]

Він наближає перемогу В окопі у важкім бою, А ти схили на допомогу В молитві голову свою. Він, наче лев могутній, б'ється З ворожим військом на полях. А в тебе вервиця хай в'ється Й слова молитви на вустах. Як тіло втома переможе Й на полі бою він впаде, […]

Знову день на порозі,засвітив небосхили. Знов настав новий ранок і зникла пітьма. Щиро дякую рідні, що тримались щосили! Хоч в окопах холодних лютує зима. Хай вас наша молитва, мов сонце, зігріє. Хай все військо небесне у поміч прийде. Бо серця наші вірять, чекають в надії, Що цей мотлох […]

Ти світло для світу! Не згасни! Гори! Нехай відключили підстанції. Бо світло, що сходить у душі згори, Мільйонні долає дистанції. У наших серцях найсильніший вогонь, Його не відключиш рубильником. Зігрівши теплом своїх ніжних долонь, Для когось ти станеш світильником. Електромережі любові й добра Не знищити кату ракетами. В […]

Тримай мене, молитвою своєю, Не дай упасти в морок темних ям. Хай тіло не прощається з душею Твою молитву відчуваю там. Молися, мамо - це безмежна сила! Молись кохана серденьком до тла! Стояла поруч смерть, братів косила, Але мене скосити не змогла. Свистіли кулі, вирвами зіяла Скривавлена розпечена […]

Ти не радій, що гарно, мов у казці, Посипав сніг лапатий із хмарин, Бо там в окопі, у холодній касці, Чийсь замерзає чоловік, чи син. Захоплено, немов мала дитина, З вікна на білий килим не дивись. А краще стань тихенько на коліна, І за чийогось тата помолись. Зима […]

Побігла душа босонога по мокрих калюжах. По збитих дорогах шукала дорогу свою. Поміж інших душ, абсолютно до неї байдужих. Спішила вона опинитися десь у раю. Збиваючи ноги, об гостре холодне каміння, Схиляючись низько від подихів вітру міцних, Спішила вона, щоби сонячне тепле проміння, Її не залишило в сірості […]

Край осені багряного дощу, Зустрілися минуле і майбутнє: Тебе поперед себе не пущу! Моє все пережите незабутнє! Тобі ще рано, не біжи вперед, Не розганяй вітрами переспіви. Хай ще не розлетиться очерет, Як вітру незбагненні переливи. Спинись на хвилю, сповільни свій біг. Бо в поспіху твоїм немає змісту. […]

Абривіатурами стислих скорочень, Барвистими тезами ламаних слів, Виписує контури наших оточень Гротескна будова словесних вузлів. Ґаздує в свідомості битих порогів. Диктує нам бачення, моду і смак. Еспандером вічних своїх монологів Єдиний на горлі стискає кулак. Життєвого запалу стишене світло. Забуто емоції й зайві слова. мИть волі...І знову у […]

Засумувала книга на поличці, Давно її не брала я до рук. А може в життєдайній цій скарбничці Цікавий для життя знайдеться друк. Відкрию книгу - мудрості перлину, Знайду в словах невичерпні думки. Щось вічне про могутню Україну, Щось добре і прекрасне, як казки. Читатиму, допоки стане сили. У […]