Українські вірші

Хай сніг іде, мені не сніжно, Хоч сипле тихо на чоло. Торкає руки: легко, ніжно, А у душі — весна й тепло. Морози, вітри, сніговії… Чи вам бездушним зрозуміть? Чому вологі мої вії, Чому на них сльоза бринить. Ні, почуття не для холодних! Для тих — у кого […]

Кружляють в небі журавлі. Над бідолашним моїм краєм! А серце стискають жалі І туга розум підриває! Палає пеклом вся земля! Десь від гармат, а десь пожежі. І попіл, зрадою встеля, Цей рай земний, що нам належить. Куди ж прилинуть журавлі? Де гнізда будуть свої вити?... Візьміть у небо […]

Не опускай свої тендітні руки, Ти їх до Бога в небо підійми! І про свої земні нестерпні муки,  Молись і долі доброї проси. Нехай не плачуть очі твої ясні,  Не заплітай в волосся сивину! У думці будуть помисли прекрасні, І не неси тяжку чужу вину! Поглянь на захід […]

Моє кохання — вимір віртуальний! Не має часу, відстані та мір... А хибний крок — останній і фатальний. І не існує зрад та недовір... Моє кохання в собі розчинило: І трунок щастя, і солодкий гріх... Негода долі крила надломила, але й без них літать зі мною зміг. В […]

Вишию сорочку з білої тканини, для свого онука, доньчиного сина. Буде оберегом від смутку та болю, на життя велике, на щасливу долю. Виберу я колір неба голубого, щоби мав ти захист від самого Бога! Теплий жовтий колір — хай зігріє душу, захист для дитини вишити я мушу... Виріс […]

Себе згубити неможливо. Я без запрошення, мов злива, Завжди вертатимусь сюди. Я тут зростала, тут кохала. З думками парками гуляла. Тут всюди є мої сліди. Дивилось, в очі мої, небо. А що для роздумів ще треба, Коли блакить бездонна зве? Лиш притягання, мов кохання, Трима за ниточки останні, […]

Допоки є у мене ти — Мене тримають міцно ноги, Мені підвладні всі дороги, Допоки є у мене ти. Допоки є твоя любов — Ніхто не зломить мої крила, Я відчуваю твою силу, Допоки є твоя любов! Допоки гріє подих твій — Душа морозом не пройметься, Бо відчуває […]

Візьми собі солодкий рай. Я звикла пекло відчувати. Вогнем обпалена за край — Вже неспроможна знов кохати. Бери й тікай! Не оглядайся! Вогонь спотворює єство. Я вже не та, остерігайся! В мені померло божество. Мене у Всесвіті не чули, А я кричала, що є сил… Вітри холодні в […]

Вона була йому «ніхто», Тому і серце не боліло. Яке йому до того діло, До кого сіла у авто? Де прокидалася і з ким, Чи міцну каву пила вранці, Хто грів її тоненькі пальці І пригощав вином терпким. Він не читав її очей, А в них відкрите листування, […]

#дітивійни Я там у шпарочці сховаюсь, Немов опалий жовтий лист. Бо тут від смогу задихаюсь Й лякає куль раптовий свист. Я ще маленька… Ні, доросла! На вік мій випала війна. В п’ять літ посивіло волосся, Та не моя у тім вина… Нема нікого… Тільки вітер… Й ведмедик. Я […]

ІСТИНА В ІСУСІ, ІСТИНА В ХРИСТІ! ІСТИНА У БОГА, - В ЩИРОМ КАЯТТІ! ІСТИНА РЯТУЄ - ДУШІ І ЖИТТЯ! ІСТИНА ДАРУЄ, - З БОГОМ МАЙБУТТЯ! ІСТИНА В ІСУСІ, ІСТИНА В ХРИСТІ! ІСТИНА ДЛЯ ЛЮДУ, - В ЩИРОМ КАЯТТІ! ТІ, ХТО ЗНАЮТЬ СВІТЛО, - ДО ХРИСТА ІДУТЬ! ТІ, ХТО […]

Ми більш не будемо на «ти». Навіщо пафосні стосунки? З душі зірвемо обладунки, Щоб в інший вимір перейти. Де вже закриються куліси, Не буде гарної актриси І штучних блисків теплоти. Падуть повітряні мости. Бо збудували їх на фальші, У кров стирались наші пальці, Так не хотілось самоти… Та […]

Ми все до Бога… Та не до свого. За образами — Не наші мами… В гріхах по вуха, В серцях засуха. Усі ми судді Чужій заблуді. На покаянні — Розчарування. Нема терпіння — В душі каміння. У храмах — люди, В житті — Іуди. Де не торкнешся — […]

Так зимно… Лягли сніги на рими й строки. Слова снують поодинокі, Закриті вислови й думки… Немов ін’єкція від болю, Стає байдуже власна доля І спокій, ніби на віки… Що далі? Настане край і цій печалі. І холоди зійдуть зухвалі. Нові напишуться рядки. Надія вся на теплу весну, Щоб […]

Обов`язково все мине: І день народження, і смерті, Розмови стислі і відверті, Романи в книгах вщент затерті — Всьому свій час, а він іде... Пройдуть, як сірі дні, печалі, Образ пекучих біль нестерпний, Жарт недолугий і дотепний Й кохання поклик невичерпний — Все щезне в вимірі порталів... Барчук […]

( Світлій пам’яті Дмитра Павличка ) Пішов з життя, та залиши́всь в серцях, Поет, людина, патріот країни, У нього правда бу́ла на вустах, Був гідним сином неньки-України. Зали́шив нам свої́ «ДВА КОЛЬОРИ́», Які звучать не тільки в Україні, Про них нам шелестять і явори́, Звучать вони на мові […]

Мої́ літа вплітаються у скроні, Намисто і мереживо плету́ть, Там кожен з них, неначе на долоні, Й пові́смо все щодня вони пряду́ть. Мої́ літа вже трохи в позолоті, Та ще вони – не осінь золота, Ще й мило так звучать в мажорній ноті, І медом пахнуть ще мої […]

Собори ваших душ - оберігайте! Нехай бо чисті будуть , як кришталь! Як ріки, ті джерельні та бажанні, Як небо світле завжди, повсякчас! Собори ваших душ оберігайте,- Це все святе і добре у душі, І злу, неправді місця не лишайте! Оберігайте те, що набули! Собори ваших душ цінуйте […]