Українські вірші

Налийте в філіжанку теплоти. Без цукру, аби смак не перебило. По самі вільця та без пустоти, Щоб кожна крапля душу обігріла. Хочу пізнати її власний смак, Зігріти дійсність вщент закрижанілу. Щоб холодів не лишилось ознак І проросло відродження в довіру. Я скуштувати мріяла давно, Ту теплоту, що стала […]

Хай сніг іде, мені не сніжно, Хоч сипле тихо на чоло. Торкає руки: легко, ніжно, А у душі — весна й тепло. Морози, вітри, сніговії… Чи вам бездушним зрозуміть? Чому вологі мої вії, Чому на них сльоза бринить. Ні, почуття не для холодних! Для тих — у кого […]

Кружляють в небі журавлі. Над бідолашним моїм краєм! А серце стискають жалі І туга розум підриває! Палає пеклом вся земля! Десь від гармат, а десь пожежі. І попіл, зрадою встеля, Цей рай земний, що нам належить. Куди ж прилинуть журавлі? Де гнізда будуть свої вити?... Візьміть у небо […]

Не опускай свої тендітні руки, Ти їх до Бога в небо підійми! І про свої земні нестерпні муки,  Молись і долі доброї проси. Нехай не плачуть очі твої ясні,  Не заплітай в волосся сивину! У думці будуть помисли прекрасні, І не неси тяжку чужу вину! Поглянь на захід […]

Моє кохання — вимір віртуальний! Не має часу, відстані та мір... А хибний крок — останній і фатальний. І не існує зрад та недовір... Моє кохання в собі розчинило: І трунок щастя, і солодкий гріх... Негода долі крила надломила, але й без них літать зі мною зміг. В […]

Вишию сорочку з білої тканини, для свого онука, доньчиного сина. Буде оберегом від смутку та болю, на життя велике, на щасливу долю. Виберу я колір неба голубого, щоби мав ти захист від самого Бога! Теплий жовтий колір — хай зігріє душу, захист для дитини вишити я мушу... Виріс […]

Себе згубити неможливо. Я без запрошення, мов злива, Завжди вертатимусь сюди. Я тут зростала, тут кохала. З думками парками гуляла. Тут всюди є мої сліди. Дивилось, в очі мої, небо. А що для роздумів ще треба, Коли блакить бездонна зве? Лиш притягання, мов кохання, Трима за ниточки останні, […]

Допоки є у мене ти — Мене тримають міцно ноги, Мені підвладні всі дороги, Допоки є у мене ти. Допоки є твоя любов — Ніхто не зломить мої крила, Я відчуваю твою силу, Допоки є твоя любов! Допоки гріє подих твій — Душа морозом не пройметься, Бо відчуває […]

Візьми собі солодкий рай. Я звикла пекло відчувати. Вогнем обпалена за край — Вже неспроможна знов кохати. Бери й тікай! Не оглядайся! Вогонь спотворює єство. Я вже не та, остерігайся! В мені померло божество. Мене у Всесвіті не чули, А я кричала, що є сил… Вітри холодні в […]

Вона була йому «ніхто», Тому і серце не боліло. Яке йому до того діло, До кого сіла у авто? Де прокидалася і з ким, Чи міцну каву пила вранці, Хто грів її тоненькі пальці І пригощав вином терпким. Він не читав її очей, А в них відкрите листування, […]

#дітивійни Я там у шпарочці сховаюсь, Немов опалий жовтий лист. Бо тут від смогу задихаюсь Й лякає куль раптовий свист. Я ще маленька… Ні, доросла! На вік мій випала війна. В п’ять літ посивіло волосся, Та не моя у тім вина… Нема нікого… Тільки вітер… Й ведмедик. Я […]

ІСТИНА В ІСУСІ, ІСТИНА В ХРИСТІ! ІСТИНА У БОГА, - В ЩИРОМ КАЯТТІ! ІСТИНА РЯТУЄ - ДУШІ І ЖИТТЯ! ІСТИНА ДАРУЄ, - З БОГОМ МАЙБУТТЯ! ІСТИНА В ІСУСІ, ІСТИНА В ХРИСТІ! ІСТИНА ДЛЯ ЛЮДУ, - В ЩИРОМ КАЯТТІ! ТІ, ХТО ЗНАЮТЬ СВІТЛО, - ДО ХРИСТА ІДУТЬ! ТІ, ХТО […]

Ми більш не будемо на «ти». Навіщо пафосні стосунки? З душі зірвемо обладунки, Щоб в інший вимір перейти. Де вже закриються куліси, Не буде гарної актриси І штучних блисків теплоти. Падуть повітряні мости. Бо збудували їх на фальші, У кров стирались наші пальці, Так не хотілось самоти… Та […]

Ми все до Бога… Та не до свого. За образами — Не наші мами… В гріхах по вуха, В серцях засуха. Усі ми судді Чужій заблуді. На покаянні — Розчарування. Нема терпіння — В душі каміння. У храмах — люди, В житті — Іуди. Де не торкнешся — […]

Так зимно… Лягли сніги на рими й строки. Слова снують поодинокі, Закриті вислови й думки… Немов ін’єкція від болю, Стає байдуже власна доля І спокій, ніби на віки… Що далі? Настане край і цій печалі. І холоди зійдуть зухвалі. Нові напишуться рядки. Надія вся на теплу весну, Щоб […]

Обов`язково все мине: І день народження, і смерті, Розмови стислі і відверті, Романи в книгах вщент затерті — Всьому свій час, а він іде... Пройдуть, як сірі дні, печалі, Образ пекучих біль нестерпний, Жарт недолугий і дотепний Й кохання поклик невичерпний — Все щезне в вимірі порталів... Барчук […]

( Світлій пам’яті Дмитра Павличка ) Пішов з життя, та залиши́всь в серцях, Поет, людина, патріот країни, У нього правда бу́ла на вустах, Був гідним сином неньки-України. Зали́шив нам свої́ «ДВА КОЛЬОРИ́», Які звучать не тільки в Україні, Про них нам шелестять і явори́, Звучать вони на мові […]

Мої́ літа вплітаються у скроні, Намисто і мереживо плету́ть, Там кожен з них, неначе на долоні, Й пові́смо все щодня вони пряду́ть. Мої́ літа вже трохи в позолоті, Та ще вони – не осінь золота, Ще й мило так звучать в мажорній ноті, І медом пахнуть ще мої […]