Українські вірші

Трішки спинитись... перепочити... Багато зла і сльози чути… Вдихнути глибоко і відпустити... Дуже важливо в молитві бути! Немає сили...несправедливість… Втрачаєш сенс... все так змінилось… Підніми очі й відчуєш Силу! Віддайся Богу на його милість... Ти не самотній, не одинокий, Небесні Сили спостерігають. Для всіх людей дали уроки, Їх […]

Десь блакитне небо... Десь трава зелена... Десь могила сина... кров'ю вся залита. І ночами плачу, І болить серденько, Що не можу, рідний, Поховати вірно... Листа написали... Звістку сповістили... Та тепер не знаю, Як з усим цим жити? Бо я вірю, хлопче, Хлопче мій маленький! Ти завжди для мене […]

Ой, як гарно коли ллються сльози, Особливо неначе дощем. Це бажання, це мрія людини Так ревіти та кожен би день. Щоб сльоза витікала з очей, Як маля прийшло у світ цей. Як дитинка сказала:"мама", Як побігла, стрибнула до тата. Коли робить крок у навчанні, Вже як створює власну […]

Люди, погляньте на себе! Якими зробилися ми? Невже ті герої-солдати Хотіли цієї війни? Так склалася доля народу- Загинуло безліч людей! Були і дорослі, і діти, Що не замикали очей! Сьогодні їх мало лишилось, Вшануйте славу людей, Подякуйте щиро, від серця - За спокій усих цих ночей!!! 09.05.2013

Куди не клич - туди піду, Що не скажи - усе зроблю! Аби дали спокійно жити, Щоб хоч секунду не служити. Ну і чому вони такі? Мені ж байдуже, а вони: "Туди піди, оте зроби, Комусь, десь, щось переклади!" Та краще так ніж керувати Усе зробив - іди […]

Уже не маю запитання: "А як жили вони тоді?". Бо показало сьогодення, Цю відповідь страшну мені. Та всеодно питань багато Лунає у моїй душі! Одне з них: " Чи задумався ти "брате" як діти житимуть твої?" Коли усі наші здобутки Здаєш ти окупантові? Ти чимось думав взагалі? Чи […]

Як важко матір'ю стати, Як тяжко її втрачати, Як легко заздрити в чомусь Та важко того досягти. Як тяжко чекати дитину, А потім втрачати її... Як важко родити дитину Та легко покинуть її. Як тяжко жити з печаллю Чекаючи радість у сні...