Українські вірші

Обійми мене подихом, Загорни у щасливе кохання І нехай ця хвилина залишиться в серці назавжди. Зачарую не вродою Й не розкажу про власні бажання, А очима скажу, що сьогодні з тобою ми справжні. Зупини мені ніжністю, Розкажи, що на серці у тебе І чому вранці небо вкривається сірим […]

*** Нам зійшла зоря у вечірній час, Коли світлий день утікав від нас. Коли ніч сліпа Породила страх, Гіркоту в серцях, Сльози на очах. І зорею ми утішалися, І зорею ми проводжалися На лиху війну у кривавий бій За свою весну, за світанок свій. Що є та зоря? […]

*** Бачу, зоре, як гасне надія твоя. Та не можу знайти у собі палія, Щоб тебе запалити любов’ю земною. У любові земній Небеса не зі мною. Бо приходить на землю любов із Небес! А моя - від землі... Я у ній не воскрес. Лиш потроху димлю, На твою […]

А пам'ятаєте княгиню Ольгу, так це та, що винайшла тих смертоносних голубів і горобців ту біологічну зброю, послала всю на ворогів Невже вона то з підземелля знов чаклує... Посилаючи свої мудрі думки Шле нам свою біологічну зброю, яку так зберігала тисячу років І зараз хай згадають ті прокляті […]

Сьогодні, мало б бути НАМ 5 років! Лиш місяць МИ не дотягли... Та може хай і так, як кажуть: краще видно Богу! Все рівно буде так як він вершить І що хотілося б сказати на останок. я думала, і варіант у мене був лише один, хоч як би […]

Чи я кохаю ще тебе? Чи то прив'язка емоційна, Чи то секундні happy moments? Чи то низька самооцінка, Чи хочу бути далі поруч, Чи хочу щоб був поруч ти? Мовчиш? I я мовчу... Мовчання легше, гучних слів.

Ми все частіше дивимося в небо, не на зорі а на ракети. Все частіше, прислухаємося до шуму, не до музики, а до сирени гулу. Ми частіше дзвонимо рідним, ні не лише просто так, а щоб почути, що вони ще живі. Серце йокає все частіше, не лише за рідних, […]

Я хочу писати, як Українка Леся Щоб тексти рікою лились. Я хочу звучати, як Ліна Костенко Щоб вірші за душу торкали до дна! Я хочу писати і як Шевченко Буду цурать москалів!!! Хочу писати лише українською! Як Вони робили колись!

Я напишу тобі листа такого щирого, як завжди! Я напишу про справжні почуття, В яких клялась, клянусь і зараз! І день у день, години, час сплива... А я несу ці почуття, лиш від усіх я їх ховаю. Лише тобі казала я, Як дуже, Я ТЕБЕ КОХАЮ!

Навіщо ти ідеш до мене? Я зараз хочу самоти! Я зараз вчуся жить без тебе! Навіщо мені зараз ти?

Я люблю твою усмішку Я люблю очі зелені твої Я люблю твої обійми Вони так гріли, колись…

Ти скажеш, що тобі потрібен час! Треба подумати, поставити усе на ваги. Та час біжить!!! Його ніхто не взмозі зупинять Його не вмовити: ще почекати"! А я спішу, я кваплюся, Так хочеться усе встигати! Я насолоджуюся у цю мить! Але, майбутнє треба наближати! А ти лишайся, думай там […]

Любила взимку, я наші сніги, свята й ялинку Маленькі вогники біжать вперед-назад І ноут крутив фільми передноворічні Та Новому року зараз не настать. Наш новий рік почнеться лише з «ПЕРЕМОГИ»!!! Коли наш стяг замайорить Від луган (доне)чан і до кримчан ! Коли почуємо, що вільні території Які боронить […]

Ну ось і все… Я закриваю двері. Вже сплинув час, Що міг нас рятувать. Мовчання, тиша, недовіра – це те, Що ставить «крапку» поміж нас!

Вийдеш на двір, так тихо буває Ні свисту, ні шуму , ні гулу Поглянеш у небо, там зорі сяють А в тебе перехоплює подих.

Як завжди сиділа, дивилась на зорі І мріяла лиш про одне. Зустрітись ще раз і глянути в очі Побачити б там себе. Відчути вуста, що шепочуть моя! І тих сильних рук тепло Та доля тримала їх в різних краях І небо було в них одне

Ми мали б святкувати Різдво і Новий рік Так як уся Європа! Але хіба ж це НОВИЙ рік? У крові, смерті та скорботі?! Коли малесеньке дитя лишилось сиротою, Коли та мама молода льє сльози над дитячою труною! І вже не ступить на поріг до когось син чи батько. […]

Світив ліхтарик, вказуючи шлях У темному місті, що не мало надії Світив лиш тим, хто вмів бороти страх Хто мав іще хоч краплю надії