Українські вірші

Мамо, як Ти пішла від нас, минуло вісімнадцять років На серці і в Душі без Тебе Мамо, пустота Ріднесенька, Тебе я буду пам'ятати доки На Землі, скільки триватиме ж, моє Життя Переповнена Душа по вінця, печальної розлуки Коло хати чорнобривці, давно вже не цвітуть Виросли, стали дорослими, рідні […]

Потрібно вірити у краще! Допоки віра в серці є... Плекай душа моя найкраще! Ось те, найкраще, над усе... Потрібно вірити душею! У Доброту, і у людей... Можливо все, і лише втому,- Жени від себе, назавжди... Потрібно вірити у краще, І хоч, як важко б не було! ПЛЕКАЙ ДУША […]

ПАРОСТКИ ЖИВОГО СЛОВА, ЩО Є ЧИСТИМ, СВІЖИМ, ЯК РОСА,- ВСЕ, ЩО СКАЗАНО ДОРЕЧНО, НЕ ЛУКАВО, В СЕРЦІ І ШЛЯХАХ! ПАРОСТКИ, ЦІ СВІЖІ І ЦІЛЮЩІ, ТА НЕ БУДУТЬ ТЕРНІЄМ РОСТИ, І НЕЧИСТИМ ПОГЛЯДОМ ЛУКАВИТЬ, І ХИТРИТИ, ДЕ Б ТО НЕ БУЛИ. ТОЖ І ЛЮДИ ВИ ПЛЕКАЙТЕ ПРАВДУ, ПАРОСТКИ ЧИСТОГО […]

Розмова - це, як зал кривих дзеркал... І сенс у ній, від того, що почуто... Людина здатна чути - лиш своє... На інше, вішає - замки і скутість... Розмова - це, як зал кривих дзеркал... Та має сенс , не те, що ти говориш... Бо кожний чує в […]

Ти знаєш, що таке душа? А знаєш, як болить вона? І де вона, в яких краях? Чому замучена в шляхах? Ти знаєш, що таке душа? А як кричить вона бува? Шукає шлях у самоті, А чи можливо у журбі...? Ніхто не знає, де вона... Ота небесная душа, Вона, […]

ДВАДЦЯТЬ ДВАДЦЯТЬ ДВА ( Пісня. Слова і музика Королеви Гір Клавдії Дмитрів ) Весна не цвітом цьогорі́ч зустріла, Руїни замість нього навкруги́, Вкраїна-ненька ледве не зомліла, Бо нищать рідну кляті вороги. Та ми стояти бу́дем до оста́нку, І ворогу ми неньку не дамо, До нас ввірва́лась по́гань на […]

Щоб, то люди не говорили, Бог є скрізь, і на цій землі,- Бог лишається в Україні, І не виїхав нікуди. Бог повсюди, і Його Милість, Є щоденна для всіх людей. Бог лишається в Україні, Зберігає Своїх дітей. Щоб, то люди не говорили, Бог є скрізь, і на цій […]

Як у шляху, моя Вкраїно? Як є твоє життя тепер? А чи то легко на руїнах, Стояти в краху дотепер? Ти стала в розпачі і впала, Немає цвіту , ні вбрання! О, Україно, моя люба, Ти вибрала цей шлях сама! Тобі подобається темне, ЯКБИ Ж ДО СВІТЛА ТИ […]

Дай нам, Боже, ПЕРЕМОГУ, Забери усю тривогу, Хочем в МИРІ дальше жити, УКРАЇНУ відродити. Прожене́м орду прокляту, Що ввірва́лась в нашу хату, Яка нищить, убиває, Все навколо спопеляє. Сили дай це перебути, Та не зможем це забути… Стільки горя нам завда́ли: Ґвалтували, убивали. Ці «вояки» – мародери, Що […]

БЕРЕЗОВІ ХРЕСТИ ( Пісня ) Вмивались ви дощем весняним, Але болючі досі рани, Мої берези білокорі, Хрести із вас, немов дозорі. Хотілось чути тишину, Та йшли герої на війну, І полягли вони в боях, Тому ліси й гаї в хрестах. Герої пам'яттю зігріті, І шаною всі оповиті. Хрести […]

В боях кує́мо ПЕРЕМОГУ, В запеклій з ворогом війні́, Ми прокладаєм їй доро́гу. В важкій наш край тепер борні́. Ми ні на крок не відступаєм, Буває дуже важко нам, І щиро Господа благаєм, Бо ворог спалює вже й храм. Бої ́в нас точаться усюди, «Дарунки» теж до нас […]

Коріння роду є з споконвікі́в, Без нього роду ані дня не жити, Душевний в ньому чуєм переспі́в, Й Госпо́дь поможе долю простелити. Коріння роду все переплело́сь, Захована у ньому роду сила, Моє́му впле́сти та́кож довело́сь, Воно дало́ мені життєві крила. ПРИСПІВ А без коріння роду не цвісти, І […]

Пройди свій шлях, і зрозумій одне,- Усе в житті, по - часі має цінність... Проходить час , і змінюється - все... І корективи, зовсім не доречні. Пройди свій шлях, для того, Щоб пізнать, - себе, своє... Своїх і не доречних... Для того, щоб нарешті віднайти,- Свою, але ж […]

На світанку зійде щастя, знову буде радість ... На світанку зійде промінь, що дарує благо. На світанку плачуть трави, сльози кришталеві, А роса сіяє дивом, на полях далеких... На світанку буде пісня, пісня солов'їна, Бо цвіте у лузі знову червона калина! На світанку зійде щастя, знову буде радість, […]

Я знав, що вона особлива Я покохав її за простоту Дивився на неї і думав, яка ж вродлива Вона ж розрадила мою самоту. Зустріч та була випадковою До неї я не вірив в ту любов І розмова все таки була не помилковою Я кохаю її знов і знов. […]

Не повертайся до мене Я тебе давно вже не люблю Від тебе серце уже спалене Уже його нізащо я не погублю Не цінив того, як я тебе кохала Але завжди вина моя була І так мало бути, я ж знала Але ж серцю не прикажеш і я цвіла. […]

Він говорив їй:"Я повернусь!" Вона міцно обійняла Сказала:"Я нізащо не буду плакати!" Але ми ж знаєм, що вона йому збрехала. А сльози ті гіркі, бо на війну пішов Кохатиме його поки буде жити Він зрозумів, що кохання знайшов Тому і мусить заради неї вижити. Вона кохає, він кохає […]

Він говорив їй:"Я повернусь!" Вона міцно обійняла Сказала:"Я нізащо не буду плакати!" Але ми ж знаєм, що вона йому збрехала. А сльози ті гіркі, бо на війну пішов Кохатиме його поки буде жити Він зрозумів, що кохання знайшов Тому і мусить заради неї вижити. Вона кохає, він кохає […]