Повня у Скорпіоні
За твоїми чорними мереживними фіранками, Ховається повня у Скорпіоні. Ніч не звітує перед ранками, Складаючи до купи долоні. На твоєму тілі не нажарт розійшовся парфум, Створений минулої бурхливої ночі. Вечірня блискавка генерує струм, Коли ти в небо підіймаєш очі. У твоїх поштових скриньках мокнуть листи, І вологими стають […]
Чорні крила
Чорні крила над країною, А внизу горить вогонь. Спалим вщент ті чорні крила, Не лишайся осторонь. Попіл ляже на Вкраїну, Попіл тих минулих днів. Коли гнув у ярмі спину, Але волі ти хотів. Чорний ворон небом суне, Чорні зграї на землі. Нас назад не завернути, Ми лишили кайдани. […]
Місто, якого нема
Місто, якого нема, Тільки ім’я на карті. Пострілу слід і пітьма, Місячний кратер на старті. Тіні ніде не знайти, Все тут лежить у руїнах. Голі стирчать стовбури, Вітер їх мине невпинно. Вулиць стрічки — врізнобіч, Друзки колишніх названь. Який тепер з них запит, Де пустка замість знань? Всюду […]
Не на простом пути
Сквозь грозы и дожди Ты появилась так внезапно. В глазах твоих я видел мрак, И в голове мелькнула мысль: «Ты столько выдержала битв…» Лишь дождь увидел твои слёзы. И вдруг, бессильно рухнув вниз, Ты скрылась в сумраке и грозах. Лишь Бог оценит в полной мере Всё то, что […]
Павутина
Люблю бувати на вокзалах. Отут життя своє снує, Як павутину у підвалах, Звичайний мир, проста громада, Яка дає країні ладу, І без якої світ не є Самодостатнім, досконалим, Зухвалим, вдалим і повсталим, Коли він голос подає. Йдуть молоді і бородаті, Тверезі йдуть, ідуть піддаті, Веселі, злі, невинуваті... І […]
Слово
Рідна мова,рідне слово. Наша пісня колискова,наші ріки і поля українська в нас земля. Слово наше зігріває,слово нам допомагає.Слово вчить нас розмовляти Батьків-щину цінувати.
Осінь
Сонечко осіннє в віконце заглядає. Листячко пожовкле додолу обпадає. Стало прохолодно осінь закружляла. Барвами своїми нас зачарувала. І така чудова ця пора осіння,гріє нас теплом,дощиком осіннім.
Вишиванка
Вишиту сорочку Мати вишивала. Любій донечці своїй її подарувала. Вишита красиво,м'якими нитками. Візерунки сонця,вишиті руками. Я сорочку вдягну та причепурюся. Закладу віночок у волосся я. Ніжно я до Мами своєї пригорнуся. І за все подякую бо ж яка краса ,вишита сорочка на усе життя.
Вишиванка
Вишиту сорочку Мати вишивала. Любій донечці своїй її подарувала. Вишита красиво,м'якими нитками. Візерунки сонця,вишиті руками. Я сорочку вдягну та причепурюся. Закладу віночок у волосся я. Ніжно я до Мами своєї пригорнуся. І за все подякую бо ж яка краса ,вишита сорочка на усе життя.
Осінь
Сонечко осіннє в віконце заглядає. Листячко пожовкле додолу обпадає. Стало прохолодно осінь закружляла. Барвами своїми нас зачарувала. І така чудова ця пора осіння,гріє нас теплом,дощиком осіннім.
Тут є, була і буде Україна
Тут є, була і буде Україна — Де степ наїжджено чумацькими возами, Де воля над Великим Лугом лине, Де виступали козаки під корогва́ми. Моя земля у святості кордонів — Від Таврії до самого Полісся. Соборная, від Сяну і до Дону — У мирі, Україно, відродися. Усім зневіреним най […]
Зелені Свята
Силою Духу, силою Слова Ткатиму миру моцну основу. Нитку до нитки сплетено щільно — Стелеться тканка степом привільним. Світом полине щира молитва! Радість воскресне, сонцем умита. Кві́тчаний рясно зіллям духмяним, Травень прочинить літові браму. Віра несхитна простір мережить — Той візерунок є оберегом! Силою Роду, силою Слова Вишию […]
Нікополь
Де та межа між вірою і розпачем, Яку душі не можна перетнути? Убережи, прошу Тебе я, Господи, Від ворога і внутрішньої смути. Спини невірну руку можновладную, Яка збирається негідно учинити. Хисти наш край, нагороди відрадою, Не дай колиску Волі погубити!.. Провулки Тихий, Вільний і Малиновий... Тут пам'ятають Троїцьких […]
Мої часи
Мої часи. Лихі? Жорстокі? Світ доброти не потребує? Самотні серед одиноких Себе та ближнього не чують... Нові рождаються епохи У плині злетів і руїни. Втрачають віру. І від Бога Приймають в жертву Його Сина. Леміш і меч тримати гострим — Тепер не примха, а потреба. Хто зна, століть […]
Теплом і сонцем прошито простір
Теплом і сонцем прошито простір, Дорога долі зелом рясніє — Крокую нею. "Ґаздиня? Гостя?" — Вітри питають мя степовії. Несу священну в долонях тишу Поміж безмежжя любови й світу. Я тут ґаздиня, бо серце пише Промінням сонця свої завіти. Ґаздиня й гостя — прийшла й розтану, Мов на […]
Подорослішати – це як заснути у потязі
Мені здається, що подорослішати — це як заснути у потязі десь після другої ночі, коли чай у підскляннику вже холодний, а за вікном всі станції виглядають самотніми. Спочатку ще намагаєшся не спати: дивишся, як ліхтарі повільно відʼїжджають назад, ніби це вони рухаються, а не потяг. А потім засинаєш. […]
Місто, що стоїть
Відкривши очі, бачу я, як усе місто стоїть у тумані. Доволі темно, хоч уже майже обід. Десь там догоряють будинки, чорний дим теж тягнеться містом, шукаючи, де б розтанути, як кістки у землі. Монумент Незалежності наполовину схований у мряці, ніби символізуючи, що майбутнє неясне, але сила та незалежність […]
Україна
Сьогодні день великий, Важливий, незабутній. Саме сьогодні ти, моя Країно, Стала вільною та могутньою. Стала такою, яку нам наші предки заповідали, З жовтими полями, З ясним синім небом, З тризубом у руках. Вона відстояла свободу! Вона боролась за волю та свою незалежність, Усі намагалися її забрати! Починаючи з […]
