Українські вірші

Хай лине посмішка й любов і ніжна щирість материнска, бо очі,мамочко, твої найкращі й наймиліші! Як зараз от, я пам'ятаю, коли в дитинстві ми гуляли,ти завжди з посмішкою людей навколо дивувала. А я і ще тоді вже знала, що найкраще слово - Мама.

Ти любиш квіти, ти казала Мені тоді, як стрів тебе. Зозуля горе нам кувала – Не чули ми її, як і себе. Декламував тобі поезії, що знав, А їх багацько назбиралось. Трималися за руки серед трав, Не бачили, як лихо тут закралось. Заплющив очі, стулені вуста, Кортить палкого […]

Сяйливі пелюстки водою линуть, Мов сніг, біленькі, йдуть. Зі схилу – в урвище, й там гинуть, Коротка їх життєва путь. Вона цвіла, уквітчана росою Світанків теплих, зимних вечорів. Невдовзі у гонитві за красою Забрали її з дому, що так грів. Лілея спить, покинута людьми, Яким потрібна була лиш […]

Мені ввижається твоє вікно, До болю знайома квартира. Налите в келиху смачне вино, Блищить на світлі шкіра. Полиці прикрашають книги: Усі вже встигла прочитати? Нічні вітри принесли криги – Нема більш сили розцвітати. Я впав тихенько на коліно, Схилився під твоїм вікном. Торкнися клавіш мого піаніно, Мене ти […]

Я піднімаю прапор, рідний стяг, Мені його подарувала мати. Він пробитий кулями її звитяг, Ніколи не втомлюсь їх зашивати. Під сонцем сяють його барви: Блакить од неба, золото – пшениці. Ти чуєш? То гудуть наші литаври, Б'є громами Ілля на колісниці. Мій стяг дає мені наснагу, Вчить, як […]

Так мило дивиться на мене Вона своїми ніжними очима, Що моє серденько натхненне У її двері гучно грима. Я дивлюся на неї й помічаю, Як у зіницях вогник пломеніє. Себе самого в полум'ї втрачаю, Аж тіло стало й ціпеніє. На відстані цілунку я від неї, Що щоки мої […]

Можна легко стать людиною, Що важко – нею залишитись. Щоб бути неповторною, єдиною, Слід жити правдою навчитись. Ти дару цього не цурайся, Іди йому назустріч щиро. Цій мудрості не опирайся, Дійдеш в душі тоді до миру. Бо ти – людина, пам'ятай, Шансу на диво не марнуй. Знайдеш омріяний […]

Не цурайся мого стану Я хвора, я зламана Не бійся мого погляду Він порожній давно. Мене зробили поганою Й покинули п'яною Мене скинули в прірву Вмирати в пітьмі Всі ці люди жорстокі Ламати любили І дивитись у очі Смакуючи біль. Вони всім посміхались Казали, що люблять Але на […]

Не надивлюся... П'ю-не нап'юся Твоєї життєдайної краси. Поля і ріки, ромашки в лузі І спів щемкий старенької коси. Вкраїно-ненько, тримайсь, рідненька! Твою красу орді не віддамо! Тремтить від гніву, болить серденько, Та гріє душу рідне знамено. В світанках мирних і срібних росах Повік не згасне твоя краса. Ще […]

Вересню, мій давній, добрий друже, Все життя до тебе я іду. У дитинстві - часом по калюжах, А тепер - крізь тугу і війну. Все ж такий русявий, синьоокий, Рюкзачок новенький на плечах. Хоч воєнний час тепер, неспокій - З вогником-іскринкою в очах. Кличеш дітвору до рідних класів, […]

Невесела осінь, невесела. Хлюпає холодними дощами. Смуток оповив міста і села. Україна плаче за синами... Невесела осінь, невесела. Паморозь на коси їй лягла. Не багрянцем, смутком сивим стеле Всі стежини проклята війна. Невесела осінь, невесела. Чашу лиха випито сповна. І чекають всі міста і села, Щоб навіки щезла […]

Болить... Хто хвалить Львів, Хтось пише про Тернопіль, А інший вкотре згадує про Київ... Мої ж тривожить сни й непевний спокій Ізранений і зболений Чернігів. У місті залишилися надії, Нестерпний біль І дум гірких потоки. Ми з ним надвох Блокадний хліб ділили. Там день прожитий Нам здавався роком. […]

Взяла мольберта осінь золота, І пензликом літа уже малює. Не поспішай, вертИхвістко руда. Метелик ще жоржину он цілує. Калина-наречена - до вінця. Вже зашарілись соком юні щічки. Ще барви гріють втомлені серця, Багаттям в душу - чорнобривців личка. Руда красуне, ще не поспішай! Малюй ще не літа нам […]

Дбайлива осінь ключик журавлів У плавання далеке спорядила. В дорогу - хрестик кожному з синів: Благословила рідні серцю крила. В хустинці жовтій на краю села Зітхнула тужно: - Хай щастить вам, діти! Дощем сльозинка раптом потекла, Скропила щемом золоті ланіти. Дбайлива осінь ключик журавлів У плавання далеке спорядила. […]

Осінній листок Летить листок - від осені привіт, Мов рік новий, в життєвий стрімко кошик. А я люблю його легкий політ І піруети осені високі. В обіймах вітру золотий листок, Багаттям ніжить, душу окриляє. Йому б увись, у мріях до зірок, А він кружля низесенько над гаєм. Скупаюсь […]