Українські вірші

Місто. Центральна його площа. Звичайне йшло мирне життя. Майже нічого не казало, Що десь в країні йде війна. Сонце. Ранок у день відходив. Йшло свято першого причастя. Збуджені діти і батьки. Літало поруч з ними щастя. Група військових, їх автобус. В ньому музичні інструменти. Звичайна справа, бо в […]

Все ближче й ближче підʼїжджає. Душа всередині тремтить. Сімʼю магнітом відчуває, Попереду його летить. Передчуття як насолода. Сюрпризом їде до сімʼї. Душа гуляє з нею поруч, Хоч не зустрів він ще її. І ось сімʼя. Зустріч. Обійми. В них спокій й мир, і в них життя. Так втопленик […]

Наша ненависть не вигадана нами, Вона складається із каменів подій, З трагедій тих, що души вивертають, Із пережитих нами відчуттів. Із міст, які синонімами жаху стали. Цивільних масово вбивали там містян, На серці викарбовано їх назви, Їх біль навіки залишається всім нам. Буча, Херсон, Дніпро і Краматорськ, Кременчук, […]

Якась слабка російська мова, Не вигадала вона слів, Якими б зміг я описати, Потвор, сидять що у кремлі. І в українській теж у мене Запасу слів не вистачає. Кляну останніми словами, Та якось слабко виглядає. Дивна якась природа мови. Як вийшло так - не зрозумів. Потвори ці давно […]

Яких тільки випадків в війні не буває - Навіть хлібина солдата спасає. Куля пробила і бронь, і тканину, Та не змогла ще пробити хлібину. Як спротиву символ країни всієї - Воюють усі, усією землею. В війні вся природа - ліса і поля, І хліб повстає на захист життя. […]

Фантоми повстануть після війни, Їх звали раніше містами. Будівлі, розірвані на шматки, Окроплена кровʼю земля там. Життю там не буде за що зачепитися, І смерть безробітною буде, Безплідно гулятиме там пустота - Безумства війни приблуда. Там звуків не буде живих, лише вітер Чіплятиме мертве із дзвоном. Звучатиме спОлохом […]

По одному місту з ним ходив. Проводив з ним у чергах час. Сварився, мирно говорив, Можливо десь відпочивав. Не він мене не знав, не я. Ми взагалі з ним не знайомі. Однолітки ми з ним були, Зростали в одному районі. Тепер про нього знаю я. Він захищав мене. […]

*** Боягузтво на війні буває різне Пряме і непряме, і навіть грізне. Хтось каже: «Не піду я воювати, Поки на фронт не підуть депутати.» А хтось: «Пішов би, але на мені сімʼя. Якщо піду їм загублю життя.» «Я взагалі не вмію воювати, На фронті тільки буду заважати.» Хтось […]

О побратимах о своих Вам расскажу историю. Но вымышленными позывными Их имена прикрою я. Сократ, Гунн, Финн и Рыба. Все абсолютно разные. В пехоте вместе мы служили, На «ноль» ходил не раз с ними. Сократа звали мы «малым», Ведь в девятнадцать лет Мало кто может заслужить, Чтоб звали […]

Скільки чекали контрнаступ, Тепер нудьга за результатом. І рветься з багатьох сьогодні Бажання більших змін на фронті. І підпирає настрій цей, Військових гонить уперед. Політика і популярність Військових уперед штовхають. Та ця нерозсудливість втоми Вбиває у бою військових. Цей мимовільний «поштовх в спину» Когось штовхає у могилу. Кожен, […]

Художник, напиши картину, Зображено на якій мир, Де за столом сидить родина - Дружина, чоловік і син. Де сонце сяє, небо світле, Дніпро тече, а не кипить. І цвірінчать на дворі діти, По небу клин птахів летить. Так напиши, щоб світ світився, Різнобарвиттям своїм грав, Щоби картину хто […]

Місто, центральний його ринок, Йде метушня звичайна мирна. Не знає хто, навіть не скаже, Що обстріли щодня тут майже… І ось новий постріл із «Града». Ринок накрився миттю матом. Прокляття із усіх боків Всім тим, хто робить той обстріл. І сміх весь ринок накриває - Слова синхронно вилітають. […]

*** Донька у нього народилась. Найбільше свято то для тата: Як донька батька полюбляє, То сину навіть не пізнати. Він батьком став, як довго мріяв, Та не відчує, не пізнає, Тієї милоти дитини, Що грається, що обіймає. Невзмозі підійти до неї, На руки взяти, потримати, Губами ніс її […]

Весь жах війни, що може бути Пройшовся по Херсону. Він, переживши окупацію, Живе в страхітті знову. Місто розстрілюють, вбивають, Знущаються над ним, Безсило потерпає Від подиху війни. Живе наче на полі мінному, Де кожен день загибель. Обстріл… і двадцять три людини Вже не побачать рідні. Слів на російську […]

Він носить на екіпі прапор, Завжди готовий розгорнути Над селищами, над містами, Які він мріє досягнути. Над тими, що миром засяють, Куди війна не повернеться. Він мріє, його двоколор На щастя на вітру забʼється. Прапор його вперед штовхає, Підтримує у ньому гідність, Із спини душу зігріває, Нагадує, що […]

Коли дитину мати втрачає, Більшого болю в світі немає, Крику гучнішого, тиши мовчання, Більшого в світі немає страждання. Погляду того, що спопіляє, Слів, які винних і смерть проклинають. Пісні печальніше в світі немає, Що мати мертвій дитині співає. В світі потужніше сили немає Той, що від горя горло […]

На це дивитись неможливо, Слова у горлі застрягають, Бо відчуття, що то не хлопця, - Шию ТВОЮ перерізають. Повільно зламують хребет, Перерізаючи кадик. На відео тебе знімають, То твій несамовитий крик. Що міг зробити таке хлопець? Що міг сказати наперед? Чим зачепити, щоб фіналом Була настільки люта смерть? […]

Живеш «робота-дім-робота», Якісь прості денні турботи, Плачеш, смієшся чи спокійний, На фронті хтось за це загинув. Збирає сили Україна… Морочить голову росія… Захід про поміч говорить… Когось вбивають у цю мить… Тягнуть війну на своїх плечах Військові, що живуть у смерті. Мить кожна мирного життя В війні проплачена […]