Вірші про пори року: пейзажна лірика та краса природи

На вулиці плюс вісім, осінь, Бруд, калюжі, цілий день дощить, Біля батареї я суглоби грію, У вікно дивлюся, щось мені щемить. Ще зими немає, а тепла чекаю, Десь літо на півдні, на гілках сидить. До нас не поспішає, там ще відробляє, Зиму та весну треба пережить. Світло то […]

Дерева голі, без вбрання, Скинули одяг, мов нудисти. Літає містом лиш сміття, Й вкриває все пожовклим листям. Самотній двірник у дворі, Махає довгою мітлою, І щось бубнить собі під ніс, То матюкається з собою. Він день у день мете мітлою, Немає тому ні кінця, ні краю, А дощик […]

Щось панове, осінь ми перехвалили, А тумани? А дощі? А короткі дні? А довгі ночі? Не подобається це все мені. Падають гілки, а то й дерева, Б’ють автівки та шибки, Що не місяць, то одні нам нерви, Осінь, осінь – де взялася ти? І дитя не вийде на […]

Два місяці осінь і листопад, Осипалось все листя, мов зорепад, Настали довгі ночі та сірі дні, Де вересня теплі очі, де жовтень у красі. Ми щойно так раділи та бавились з тобою, Але в останній місяць ти не взяла з собою, Ні жовтня різнобарв’я, ні вересня тепла, Ти […]

Розлились по небу фарби кольорові, Відпустили небо холодні дощі, Усміхнулось сонечко променем ласкавим, І радіють сонечку дорослі та малі. Маляр фарби носить, червону та жовтаву, Наділяє рясно дерева та кущі, Тільки смарагдового він зовсім не має, Все дісталось літу та буйній весні. Ненадовго сонце небом покотилось, Не надовго […]

Завітала осінь в наше дивне місто, Принесла з собою вітер та дощі, Закружляло листя жовтою юрбою, Сиплеться на місто в дикім вихорі. Сірі хмари щільно затягнули небо, І на голих гілках мокнуть горобці. Ґави на дорозі міряють калюжі, І будинки дивляться — наче ті сліпці. Зрідка бачать сонце […]

Все не давав споко́ю пелюстка́м, За цвіт із вітром дерево боролось, М'яка мелодія тихесеньким струмком Мене догнала із вікна чийогось. Встелило небо скрізь голубизну, Сильніше сонце пригрівати стало, Приймаю все, радію за весну́, Й зраділо птаство --- скрізь защебетало. Трава росте, в покосах десь лежить, Густіє листя, квітне […]

Дні все ближче підходять до літа, Все теплішає в річці вода, Хоча цвітом весна оповита --- Недостатньо у неї тепла. Незначний уночі, але „мінус", Прохолодно удень, хоча „плюс", Незабаром коситимуть сіно, Але холод не йде, наче вгруз. Зранку сонце, дощ вщух-- і добре, Може трохи добавить тепла, Ледь […]

Весна розквітла, наче дівка, В букетах пишних вся, вінках, Руки́ торкнулася ледь гілка, У ніжно-білих пелюстка́х. Цвіте кульбаба рясно-рясно, Квітують вишні, теж рясні, Прийшла весна цього́річ вчасно Та прохолодні її дні. Лиш зрідка сонце світить-гріє, То хмуре небо, то ясне́, Як незабудка голубіє, То по-дитячому сумне. А вільний […]

У два ряди квітучі вишні, Іще сусідські край межі, Всі білосніжні, дуже пишні, Краси не бачать лиш чудні. Рожевим скоро вже розквітне Крислата яблуня в садку, І деревце поряд тендітне Буде в рожевому вінку. Садки вздовж вулицею далі, З роже-білих всі сплетінь, Уже цвітуть в моїй уяві, І […]

Знову вітер у білім тумані, Знову дощ на його пелюстка́х, Нареченими вишні убрані, В вишива́нках та у вінках. Дні холодні, холодні ранки, І занадто рухливі вітри, Полиняють ті вишива́нки, Не так пишні бу́дуть вінки. 26.04.2026. Ганна Зубко

Якийсь сумний цього́річ цвіт, В садах, поміж будинків, Пташиний зник уже політ, І дощ йде без зупинки. Вже мерзне хтось, у самий раз Комусь та прохолода, Після зими весня́ний час --- То справжня насолода. Рано, чи пізно --- дощ пройде, Сипне проміння з неба, Теплом дерева огорне́, Чого […]