Сучасні вірші про пори року: пейзажна лірика від наших авторів

Перецві́ли садки, пе-ре-цві́-ли, Трохи швидко, а може й і ні, Понад міру десь цвітом рясніли, І були́ десь не дуже рясні. Цвіт каштана лежить при дорозі На сухому покосі трави, А дощу слід вже на порозі, І ні вітру, ані грози. Густа зелень лише довкола, Й сонні де-не-де […]

Відцвіли́ всі садки і каштани, Туман білий уже не стоїть, Як дарунок, що довго чекали --- Появився і зник за мить. Цілували той цвіт чиїсь очі, Його ніжність --- із сонцем, дощем, Цілували травневої ночі, Вечорами, і ранком, і днем. Цвіте небо голубизно́ю, Стоять хма́ри --- вітер пропав, […]

Відцвіли́ всі садки і каштани, Туман білий уже не стоїть, Як дарунок, що довго чекали --- Появився і зник за мить. Цілували той цвіт чиїсь очі, Його ніжність із сонцем, дощем, Цілували травневої ночі, Вечорами, і ранком, і днем. Цвіте небо голубизно́ю, Стоять хмари --- вітер пропав, А […]

У грудні сніг? Ви що, смієтесь? Коли таке було? Не пам’ятаю я тепер. То може десь в Карпатах, на півночі холодній, Насипе трохи — та зійде. У грудні ще цвітуть в саду троянди, У затишку сховавшись від вітрів, Ще айстри у садах чекають на морози, І не рахують, […]

На вулиці плюс вісім, осінь, Бруд, калюжі, цілий день дощить, Біля батареї я суглоби грію, У вікно дивлюся, щось мені щемить. Ще зими немає, а тепла чекаю, Десь літо на півдні, на гілках сидить. До нас не поспішає, там ще відробляє, Зиму та весну треба пережить. Світло то […]

Дерева голі, без вбрання, Скинули одяг, мов нудисти. Літає містом лиш сміття, Й вкриває все пожовклим листям. Самотній двірник у дворі, Махає довгою мітлою, І щось бубнить собі під ніс, То матюкається з собою. Він день у день мете мітлою, Немає тому ні кінця, ні краю, А дощик […]

Щось панове, осінь ми перехвалили, А тумани? А дощі? А короткі дні? А довгі ночі? Не подобається це все мені. Падають гілки, а то й дерева, Б’ють автівки та шибки, Що не місяць, то одні нам нерви, Осінь, осінь – де взялася ти? І дитя не вийде на […]

Два місяці осінь і листопад, Осипалось все листя, мов зорепад, Настали довгі ночі та сірі дні, Де вересня теплі очі, де жовтень у красі. Ми щойно так раділи та бавились з тобою, Але в останній місяць ти не взяла з собою, Ні жовтня різнобарв’я, ні вересня тепла, Ти […]

Розлились по небу фарби кольорові, Відпустили небо холодні дощі, Усміхнулось сонечко променем ласкавим, І радіють сонечку дорослі та малі. Маляр фарби носить, червону та жовтаву, Наділяє рясно дерева та кущі, Тільки смарагдового він зовсім не має, Все дісталось літу та буйній весні. Ненадовго сонце небом покотилось, Не надовго […]

Завітала осінь в наше дивне місто, Принесла з собою вітер та дощі, Закружляло листя жовтою юрбою, Сиплеться на місто в дикім вихорі. Сірі хмари щільно затягнули небо, І на голих гілках мокнуть горобці. Ґави на дорозі міряють калюжі, І будинки дивляться — наче ті сліпці. Зрідка бачать сонце […]

Все не давав споко́ю пелюстка́м, За цвіт із вітром дерево боролось, М'яка мелодія тихесеньким струмком Мене догнала із вікна чийогось. Встелило небо скрізь голубизну, Сильніше сонце пригрівати стало, Приймаю все, радію за весну́, Й зраділо птаство --- скрізь защебетало. Трава росте, в покосах десь лежить, Густіє листя, квітне […]

Дні все ближче підходять до літа, Все теплішає в річці вода, Хоча цвітом весна оповита --- Недостатньо у неї тепла. Незначний уночі, але „мінус", Прохолодно удень, хоча „плюс", Незабаром коситимуть сіно, Але холод не йде, наче вгруз. Зранку сонце, дощ вщух-- і добре, Може трохи добавить тепла, Ледь […]