Українські вірші

Перевесла квітучих суцвіть піднялись від землі аж до неба, весни запахом можна схмеліть, бо її нектари' спити треба. Вже наповнені келихи вщерть, молодий їх підносить легіт, огортає тебе круговерть пелюсток і пташиний щебет. Мило кліпають сонечка війками і цілують-цілують галявину, на берізці синичок двійко, весняну' сповіщають цікавину. Нарядилась […]

Весна вбирає день в квітучу барву, Примула розкриває пелюстки, Тремтять на вітрі гіацинти-трави, На маргаритках – файні сорочки. У вінку барвистому природа, Смарагдові левади в ліхтарях – Це діти сонця, молоді кульбабки, Облюбували жити в цих краях. На голубому гобелені неба Зграйками зібралися хмарки. Цілує сонце променями землю, […]

Почалася весна, а війна не вщуха. 23-й мина, а вона крадькома другий рік вже крокує та життя забира. Не злікуємо ми загиблих героїв, Не знайти всих останків понівечих тіл, Як же тяжко нам жити з усвідомленням цим... А ще важче їм жити із ділами цима: і літай, і […]

Не збагну в сьогоденні, рашисти, Чи можливо назвати людьми, Через кого з очей наче з прірви Беззупину течуть річки, Через кого не бачиш дитину, Через кого лиш біди одні... Через кого свого чоловіка обіймаєш лишень уві сні. Я не можу змиритися з горем, Яке є у вкраїну моїй! […]

Щодня та щоночі, щогодини й хвилини Секунди рахую, молюсь без упину. Благаю, Всевишній, помилуй Господь Не забирай його в мене, хай живе мій синок!!! Так хочу побачить його діточок, Він має та мусить зростити діток, Що будуть в обіймах триматись за татка! Так страшно коли дзвонить дзвінок й […]

кожен крок - то є біль то є нове моє завдання на душі заметіль хто є поряд для мого зізнання ? обернусь - порожнеча залишена горем на згадку щастю сум недоречний як ніч протилежная ранку де ти є , мій герой ? і навіщо блукаєш по світу ? […]

я кожен день пишу вірша проте не на папері , а в уяві тебе шматую , рідная душа до кольору вечірньої заграви чекаю мить , коли жадане слово в мені пробудить спогади сумні молюсь тобі я , ідоле любові кому ж молитись , якщо не тобі ? сплітаю […]

я сам на сам з тобою , моя доле я сам на сам кого ж іще знайти одна душа , життя одне , а більше не мріється в полоні гіркоти я сам на сам іду до небокраю я сам на сам навіщо хтось чужий ? він кат , […]

мій світе край моїх вчаровань де лине завше пісня - самота мій любий край моє жадане слово що зрідка відпускаю в небеса там тільки вечір огорта мій смуток і сяють зорі з місяцем блідим там тільки сон там тільки барви ночі там тільки день і ранок - пілігрим […]

я так довго не бачила снів що забула який ти насправді тихий шепіт весняних полів чи нещастя зрадливая правда хто ти є у моєму житті тільки тінь , тільки мрія про диво та чомусь до моєї душі лиш тобі віднайшлася стежина ти ж не мій... ти чужий... ти […]

я йду за небокрай я йду за небокрай де мешкає душа що прагне до розмови я віднайду її у різнобарв'ї мальв і щастя їй віддам - вогонь диво - любові хай ця свята душа забуде про печалі хай ця свята душа порине в дивосвіт я йду за небокрай […]

я надто втомлена для відповіді "так" дай час мені отямитись від болю назавжди ж потім залишусь з тобою та зараз втомлена для відповіді "так" чекай на мене в час ранкових барв коли неправда з правдою у парі руйнують ночі заповітні чари шукай мене у час ранкових барв ти […]

і тиша знов довічна чи не вічна ? на мить лишень на день чи на добу... чому мені не солодко з тобою а солоно і гірко , мов печаль то наш назавжди друг і побратим по крові нещастя , гіркота і самота - то не лише слова то […]

і все - таки напишу слова що на серці маю я вірю в свою любов я вірю я їй ввіряю життя своє та навік свій подих та до останку своєї душі тепло від заходу й до світанку своєї душі любов і мрії своєї крила щоб ніжність єднала знов […]

що бачу в обличчі твоєму зцілованому не раз що бачу в обличчі твоєму на фото в уяві у снах що чую у твоїх зізнаннях від першого нашого дня що чую у твоїх зізнаннях у голос і тихо в піснях що хочу у твоїх обіймах міцних мов незламна стіна […]

і знов не те всього лиш мить непевна в котру , здається , безлічі думок немає місця прихистку немає немає теплоти дівочих рук лишень слова і віковічний смуток лиш те , чому давно пора піти загинути у просторах всесвіття забути шлях до серця мойого та миті ці що […]

в обійми твої ніжні та п'янкі я падаю безжально та безбожно відхрещуючись від утіх старих забувши їх так по земному просто я все минуле так і назову бо то епоха що була до тебе минулася вона і відцвіла навік тепер є плід - кохання ціле небо кохання море […]

ти наново мене перешиваєш нитками чорними на біле полотно яскраве ні табу на колір - барву бо не бажається любити кольори лиш чорно - білі настрій думка барва слова і вчинки теж як антипод відтінкам зась напівтонам - тим паче на кольори немає антидот тому зникають жовті сині […]