Українські вірші

Можливо, щось не те роблю... І таємниця суть закрила. Я вірю, що колись знайду, Розправлю за спиною крила... Не стану оглядатись, ні! Вперед дивлюсь, страхам у вічі! Сова гукає у саду, Роки мої крізь вітер кличе… Чи то міраж блищить десь там... Чи то фантазія, як фара... Та […]

Я перли кохання збираю, Де весна спліта свій сонет, Наповнює щастям бокали, Над нами – парад планет. Малюють серця акварелями Кохання цноту' перлинну, Луна солов'їними трелями Над гаєм летить невпинно. Пастелями вечір звисає, Спивають луги свіжі роси, Вербиченька щось, мабуть, знає, Вона розпліта свої коси. В цілунках твоїх […]

Вишенько моя, ти біла юнко, Файно вбрана так, мов наречена, Леготом весни цілована, Сонця променем ти золОчена. Вабить сукня біла пишністю, Бджілки з квітів п'ють нектАри, В ніжному суцвітті – молодість, Пісня птахів лине, мов хорали. Як же ти залюблена сьогодні, І не відірвать очей від тебе, Мила, […]

КОЖЕН ВІРШ НОВА ЛЮБОВ Не вмію я ділитися, не вмію, Як віддаю, то віддаю сповна. Нічого не ховаю, не жалію, Я випиваю келих свій до дна. Гірке вино у ньому, чи солодке, Для мене значення тоді нема. Лиш би не бУло почуття коротке, Лиш би не бУла довгою […]

ТАК КЛИЧУ Приїдь! Щоби спраглі вуста Поцілунком твоїм напоїти. Приїдь! Щоби очі погаслі Твоїм поглядом знов засвітити. Сонне серце моє Стуком серця твого розбудити. Щоб розрадити ніч, Вірним щастям до меж день налити. Як уперше відчути Впевненість твоїх лагідних рук. Усім свОїм єством До плечей твоїх мужніх припасти. […]

Крапелька в любові Цілував промінь сонця дивовижну краплину. Був її охоронцем в світанкову годину. Зігрівав поцілунком, ніжно пестив обличчя… Від солодкого трунку оживало узбіччя… Він впивався губами у нектар сонцесяйний. Кольоровими снами світ здавався звичайний. Затремтіла краплинка на зеленім листочку… Стала, ніби перлинка, на весільній сорочці. Защеміло серденько, […]

Я не бачу в очах нічого, окрім сонця в його очах. Я бачу, як літнії зливи Омиваються в наших очах. Кольором злитку, барвистого звитку, Взяв у полон, не знавши її ціль. Вона спрямована на погляд Стрункий, твердий і глибинно темний. Вона знаходила у ньому ту частину, яку давно […]

Моя Україна Ти у мене єдина Квітуча, могутня І Безмежно сильна. Моя Україна Ти така красива, Співуча, лагідна І душевно щаслива. Моя Україна Ти завжди вільна Живеш у злагоді, добробуті І матимеш перемогу неодмінно. Моя Україна Ти така велична Тобою захоплюються по світу Тримайся, пишаємося - ти блискавична.

Живе в Україні Могутній народ, Який нікому і ніколи Не здолати. Він має Сильний генокод, Який дає можливість Зараз виживати. Але ми будемо жити Не виживати, Бо в нас є віра, Що перемога наша буде неодмінно.

Ми живем другий рік у війні Ті, хто не покинув Україну, Ті, хто кожен день чує звуки сирен, Але Продовжує жити і вірити. Час складний для кожного з нас, Хто сь вже втратив рідну людину, Хто сь не має рідного житла, Але Продовжує жити і вірити. Всі хто […]

У Вічності кохання… Там лине образ твій... Там бачу я всі зорі Світу... А час все мчить, Почався день новий... Пробуджується в серці літо… Відбитками очей Дзеркалить тінь у вічність, Осіння ніч сумна, Можливе каяття... Всі мандри по життю Так ніжністю сповиті, Всі зустрічі, миттєвості буття... Бринить в […]

СИНОВІ ДИВИСЯ СИНУ, ЦЕ ТВОЯ ЗЕМЛЯ, ПОГЛЯНЬ КОЗАЧЕ, ТИ ТАКИЙ БАГАТИЙ! БЕЗКРАЇ, ХЛІБНІ ЗОЛОТІ ПОЛЯ, ЧИСТЕНЬКІ, ГАРНО ВИБІЛЕНІ ХАТИ. ТАМ З ГІР ВИСОКИХ МІЖ КАМІННИХ БРИЛ НЕСУТЬ СТРУМОЧКИ ГОЛОСИСТІ ПІСНІ, А ТАМ СТЕПИ РІВНЕНЬКІ, ЯК ТОЙ СТІЛ, І АРОМАТОМ МАНЯТЬ ЯБЛУНІ І ВИШНІ. НІДЕ ТАК НЕ ВИСПІВУЮТЬ ПТАШКИ […]

Заздрість пожирає, в голові припаяні думки про те, що могло бути краще. Черга за чергою рвуться мотузки, це все зростає в ненависть, потім у злість, але ніколи не в прийняття. Дух покидає моє тіло, радість відвертається від мене. Сухі вуста такі ж мертві, як совість, світ перестав мене […]

Тихо. Потім постріл і крик журавля. Він вже більше не зможе літати. Його гідність у рані крила Загниває і кров'ю пройнята. Він летів до дітей в тихий гай, Там де вільно літають усі, Та занесло його до тих стай І забрали два крила в душі. Він в калюжі […]

І знов весна... Тож білим цвітом абрекоса зацвіла. Нарцизи повитягували білі голівки. Тюльпани скоро будуть вже цвісти. Та тільки не милує око і серце та краса. Бо зараз в нас іде страшна і кровопролитна війна. Нічого більше не хочеться в житті, як найскоріше би закінчилася війна всі й […]

Магнолія в лісі цвіла… У променях сонця, одна… На сторони Світу дивилась, А птаха до неї тулилась. Дерева навколо всі різні... Шептали: "Яка дивовижна!" Красуня в рожевих тонах, На кроні співав її птах… З вітрами кружляли пелюстки… Весни кольорова відпустка. Магнолія - квітка прекрасна! У лісі цвіла вона […]