Українські вірші

смуток... тиша... єдина зоря... шмат паперу... і мрія єдина... непокірність... забутість... свіча , що палає віднині єдина... і єдина душа... і надія єдина... і забуті слова... знову , знову і знов відгук щастя - єдиний . Єдина незабутня , остання любов і печалі світанок... непомітно - рожевий і […]

зникають лінії , сіріє небуденність мереживо туманів , зграї мрій і щастя тихого чуттєва неміч і полохливість необачних дій осінній подих - ніжний і п'янкий остання мрія , почуття , бажання а вітер налетить неговіркий зірве листок - сумне його прощання в прозорім плесі озера печаль шепочуть стиха […]

ОСЕЛЮСЯ В ТВОЄМУ СЕРЦІ Я В ЛЮБИСТКУ ВОЛОССЯ СПОЛОЧУ, ПРИЧАРУЮ ТЕБЕ НАЗАВЖДИ. Я НІЧОГО В ЖИТТІ ЦІМ НЕ ХОЧУ ЛИШ ОДНОГО-ЩОБ БУВ ПОРУЧ ТИ. Я ПІДУ ПО РОЗРАДУ ДО НОЧІ, ДО ЗІРОК І ДО МІСЯЦЯ ЛАСК... УПАДУ Я ТОБІ В ТВОЇ ОЧІ І ЗАЛИШУСЬ У НИХ НА ВЕСЬ […]

ЦІНУЙ ЦЮ МИТЬ Скінчився день, Все завмирає у чеканні ночі. Очима мОїми Надія гляне в твОї очі, І спазмом перехопить горло Знов печаль... Не залишай мене саму, Не залишай. Та прИйде час І ти пІдЕш у ніч, а я боюся, Що вже ніколи До плеча твого не притулЮся. […]

МІРА ЛЮБОВІ Чим дружбу можна вимірЯти, І зважити любов на чому? Кому питання це задати, Кому ця відповідь відома? Напевно вірність, то є міра. Її нічим не заступити. Вона у дружбі незамінна, Без неї почуттям не жити. А вірність різною буває. Є вірність слову, вірність тілу. Без неї […]

Яміакіямізм (англ. Yumiakiyamism від англ. YumiAkiyama + -грец. ισμός ) - ідеологія, заснована на принципах расизму, ейджизму і неприйнятті засудження геноциду інших народів, глузуваннях над смертю і трагедіями, а також на підтримці негативних сил у суспільстві. Ця ідеологія виходить із переконань, що певні «раси» чи «вікові групи» є […]

СПІЛЬНА ПРАЦЯ От ніжності не може бути забагато, І не буває ласки через край. Так само, як біди не можна мало мати, Важка біди і крапелька бодай. І неможливо щоби щастя стало досить. Ніколи радість не набридне нам. І навіть дві сльози, - не в травах роси, Легенький […]

Поневолене людство системою зла. Будильник, робота, терпіння нема. Людину саджають в кайдáни системні, а за системою мла. Згорає натхнення людини в багатті, Тоне у воді жага до життя, І мідні труби вже не потрібні, Коли згасла остання краплина чуття. Жити - це значить відчувати життя. В емоціях сенс […]

Тривожний день, ще одна ніч… Я проводжаю небо свіч… Засмучена блищить Зоря… Моя Весна! Де є ти, Весно!? Ти ж прийди! Серця любов'ю освіти! Безбожні люди вкрали спокій - Наш степ широкий… Дніпро так стогне, бо у крові: Всі наші луки, ріки, гори… Страждає зболена земля… Де ти, […]

МАЯК /В пам'ять про чоловіка/ ЗавждИ писала я свої віршІ... Мій таємничий світ, який ти знав. Вони, мов крик зболілої душі,- Дбайливо їх у зошити збирав. Був ти відвертим і мені ні в чім Не створював ти жодні перешкоди. Я дуже добре знала, що наш дім, Це сховище […]

ЧУЖІ ПРОВИНИ В менІ немає місця вже для болю, Ні для зневаги, ані для образ. Зі стін глухих я обираю волю, Щоб глИбоко вдихнути ще, хоч раз. Я сповнена тривогою до меж, Вона слізьми з очей моїх спливає. Говорять...що минуло - не вернЕш, Що відбулОсь, того не поміняєш. […]

ЗАКІНЧИТЬСЯ ХАОС! ВЖЕ СКОРО! Чи сумно, чи ні… вже не знаю… Душа: чи болить, чи страждає… Якась над астральна кома… Накрила людей перевтома. Теперішній час… він відомий… Цей хаос всесвітній, знайомий… Та знає душа - хоче жити… Незвичне, прекрасне творити! Прокинулось сонце ласкаве… Як райдуга світить заграва… Тепліше […]

Коли вони окупували вокзали потяги не рушали, Потяги стояли годинами, днями й ночами, але ні на мить не хотіли рушати, А нічні вокзали завмирали, завмирали від погляду кулемету в їх сторону, Танки їхали по коліям, давили машини, давили людей, Але вони не знали що їх чекає там, на […]

Я ВІДЧИНЯТИ ЙДУ До чого я люблю, коли від кутиків твоїх очей Раптово зморщечки збігають по щоках. Я знаю, що тоді скидаєш втому ти з своїх плечей, Весела посмішка блукає на вустах. До чого я люблю, коли палають щастям твої очі І голос твій тремтить. Мовчи благаєш ти. […]

ПЕРЕД БЕЗОДНЕЮ Знов я стою перед безоднею розлуки. Як буде завтра, добре знаю це. Чомусь тремтять і влітку раптом мерзнуть руки, У білий день стається темна ніч. В моєму серці жар, воно вогнем пече, А тіло затерпає, наче в паралІч. Чи від безсилля безпорадного загрози, Чи від безмежного […]

Цікава людина відлюдник, Відлюдника доля скадна, Його не цікавить ні мова, ні віра що Богом дана, Його не цікавать дівчина і доля не заважа. Його призначення - бути людиною, а далі хто його зна? Не гріє відлюника ранній світ сонця, Байдужий він став до синіх небес, Забув він […]