Янголятам
Маленькі оченята з неба поглядають Ангели небесні вже їх доглядають. Зірочки маленькі мамині зайчата, Самі наймиліші, хлопчики й дівчата. Все скінчилось миттю, болю вже немає, Більше не стріляють, десь мама співає, Нема мами й тата і рідного дому, Хочуть запитати: "За що? Винні в чому?" За що обірвалось […]
Барвиста осінь
Барвиться листя від осіннього тепла І різнобарв‘ям кольорів дивує. Павук свої тенета розпліта, Рахує час до холодів зозуля. А понад ставом стелиться туман, Пожовклий лист верби гойдає хвиля . Самотній очерет шумить у такт вітрам, Клекочуть гуси та готуються у вирій. Змінили колір за горбом поля, Похмурі соняхи […]
Живи й слався ,Україно!
Україна, як дівчина, співуча й красива. Її пісні всюди линуть, то моя країна! Вона щире серце має, душу мов ті крила, Та ніхто її не зможе зігнуть на коліна. В кандали її не зможе ніхто закупати, Та її незламну волю ніхто подолати. Навесні лелека знову прилетить до гаю […]
Ялина
Облетіло листячко з клена, Поскидала вербичка росу, А на пагорбі вічнозелена Нам ялинка дарує красу. Хоч на вигляд вона не підступна, Бо на вітах її колючки. Та насправді душа в неї добра, Ми радіємо їй щозими. І сніжок покриває вже землю, Подарує і їй кожушок. Ще гарнішою стане […]
Ранок
Кожен ранок такий чудовий В нім є присмак терпкого життя. Ми долаємо нові перешкоди І крокуємо до майбуття. Кожен ранок такий особливий, Не повториться більше ця мить. Тож з любов’ю і вірою в краще Будем гідно та чесно жить. ꧁༺T. Prokof’єva ༻꧂
Мир
Дай, Боже, миру моїй країні, Дай, Боже, жити щасливо в ній. Всі негаразди хай вітер розвіє, А сонце землю теплом обігріє. Пташки, щоб знов щебетали над нами І зеленіла трава під ногами. Серце від радості лиш співало І душу горе, щоб не торкало. І це все буде, я […]
Зима
Здається, що з неба сиплеться не сніг, А ніби солодка вата падає до ніг. Красою захоплює чарівниця Зима, Дарує нам віру в мир та дива. ꧁༺T. Prokof’єva ༻꧂
Тобі, сину
Як хочеться сказати тобі сину, Яке це неповторне відчуття. Від щастя все тремтіло в ту хвилину, Бо пригорнула я своє дитя. Хотілось передати всьому світу Ту радість , що від Господа зійшла Я так чекала,ти з‘явився сину, Співало серце ,сяяла душа. Ти підростав, зростали мої крила, Я б […]
Війною вкрадені життя
Не хвате слів , щоб передати біль, Як передати гіркоту тяжкої втрати, Що опустів без тебе рідний дім. Як же без тебе жити, як сказати. Як передати біль їдучих сліз, реальність, що шматує серце й душу. Ти став на захист, а інакше б і не зміг, Бо захищати […]
ЗВИЧАЙНІ ГЕРОЇ!
Живуть в Україні Звичайні Герої. За волю країни встають ВСІ горою! Звичайний Микола, Сергій та Іванко. Звичайна Марічка, звичайна Наталка. Звичайний в нас лікар, звичайний пожежник. Звичане в них серце, душа лиш - безмежна! Звичайний в нас кухар, звичайний водій. Звичайний Назаре, Мишко і Андрій. «Та що ж […]
ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ
( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ДОЛЯ УКРАЇНИ» ) Доля України й вишиття, Чорне і червоне в ній сплело́ся, Сталося в нас кровопролиття, Го́лови ще й скласти довело́ся. Боляче нестерпно неньці так, Що й свідомість мало не втрачає, Те́рпить біль від орків-посіпак, Та колін пред ними […]
Пахне кавою…
Вона любила каву з молоком... таку солодку з присмаком кохання... і під трамвайний гуркіт за вікном... під супровід весняного зітхання... Вона любила каву з молоком... допоки та, ще пахнула коханням... і марив Львів ранковим тихим сном... Вона не знала, що таке прощання... Ішли роки... весну змінила осінь... Вона […]
Рай, це — Україна
До тебе через біль? Мені болить! Болить щомиті, наче помираю! Від болю вся земля, немов тремтить. Та ще далеко до твойого Раю. До тебе через муки? Бачиш ти як корчуся, шматуюся, згораю! І ще чого потрібно для мети, щоби пізнати щастя твого Раю? До тебе, на жертовник сотні […]
А поїзд стояв лише кілька хвилин
Паща війни -- ненажерливий млин, котрому все мало і мало для млива... Ці зустрічі, в кілька коротких хвилин, до тебе тулюся, цілую, щаслива... Коротка зупинка, перони, вокзал... Хотіла сказати багато, не встигла. Не чула тих слів, що мені ти казав, до тебе тулюся, цілую, щаслива. Спливають секунди, останнє […]
Подумалося
Сирена. Знову ця сирена вранці, на небі висів місяць, мов ліхтар... Подумалося, ми обставин бранці, у цій в'язниці наглядач --кошмар, котрий незримо управляє часом із мапою повітряних тривог. Квартет ракет. Дісталося Черкасам, подумалося -- Де, наразі, Бог?" А місяць все присвічував зловісно, як той прожектор, що шукав літак... […]
Дорослі дяді граються у війни
Сховавши дупи в укриття надійні, обділені останніми мізками, дорослі дяді граються у війни, у пандемії, нашими життями... Дорослі дяді з розумом дитини, з імперськими замашками, притому, мов злодій, до сусідньої країни, заходять начебто до свого дому. Дорослі дяді крадуть, ще й вбивають, байдужість відчуваючи від світу. Дорослих дядь […]
Обнімаю тебе, Україно
Небо, наче волошка -- синє, золотава внизу пшениця. Обнімаю тебе, Україно, незалежна моя трудівниця. Обнімаю, дивлюся в очі, що такі ж, як волошки, сині. Щиросердно признатись хочу, я щаслива -- живу в Україні! І така ж, як держава -- вільна, у розмовах, подіях, вчинках. Незалежна моя Україна, я […]
Оленівка
Кричить душа, не вистачає слів, щоби про біль і муки описати... Так, методично знищують синів, а ми фіксуємо щоденні втрати. І стільки вже назбирується втрат, і стільки болю, відчаю і крику! Що чергу біля райський Врат, не порахує Бог, така велика. А вчора знову сонних, до небес відправили. […]
