Українські вірші

Тим, хто більше ніколи не прийде на перший урок... Час на годиннику, наче магнітом тягне прискорену мить. Ти вже скінчилось, обпалене літо... Осінь в порозі стоїть... Хочу писати про листя яскраве, про горобинову ніч... Спалене літо, висохлі трави... І кольорове все - пріч... Де ж то одвічне моє […]

Худі, на плечі впала втома, цей поступ зболений, важкий. Бійці вертаються з полону, і Пташка... Всі вони пташки... Без сліз на них дивитись важко, болить, за кожного болить. До мами Катерина - Пташка, в обійми пташкою летить. Хтось плаче, на коліна впавши, боєць наш до землі припав... Немов […]

Живий. Ти кажеш - м'ясо наросте... Авжеж, поділиться останнім мати. Я думаю сьогодні не про те. Чи може так людина катувати? Не може, однозначно, божий син, а чи донька, усі ми Божі діти?! Назвіть одну із тисячі причин, щоб не вважати руського бандитом! Бандити? М'яко, суть, то - […]

Торкається думки прискорена мить, що жалем по серцю ялозить... Мені, як ніколи, сьогодні болить, несила утримати сльози. А надто, як стрінуться десь вояки, в осінніх листах однострої... На Схід і на Південь рушають полки, на битву прямують герої. Простий чоловік, на руках мозолі, що вчора торкалися плуга... Задума […]

Завтра тобі треба йти. Які ці короткі стрічання! Попереду в тебе - фронти, позаду - твій дім, і кохання. Тобі від'їжджати пора, обійми, цілунки і сльози... Прощається осінь в дворах, і жалібно плачуться грози. Тобі повертатися слід туди, де задимлене небо, де Південь у вирвах, і Схід. А […]

Ізранку ридає свіча, стікають і капають сльози, кричить понад світом печаль, гуркочуть ракети, не грози... І бомкає, не Благовіст, сирени, сигнали тривоги... І вибухи, горе для міст... Руїни - мости і дороги. То - нечисть вилазить із нір, звивається і хороводить. Це - той, одурманений звір, із бункера […]

Не звикайте люди до війни , Не черствійте до чужого болю. Хай залишиться у серці і душі співчуття та крапельку любові. Вже весна минула . Чи була? Відцвіла за мить , вже вишні стигнуть, та скалічили її , вона сумна Тисячі вже іншу не зустрінуть. Не побачать знов […]

Ви все питали в тиші чи війни хотіли, Ви «мир» свій нав‘язали , що є сил. Ногами іншу тишу розчавили, Свою ганьбу нащадкам залишив. Ви владу надали тирану і вандалу. Кумиру ,мов сліпі ,корону одягли. Душа його брехнею обростала. Бридке відроддя гірше сатани. Слова не варті ваші і […]

Я згадую бабусине подвір’я, Де був причал і затишок завжди, Де зустрічав бузок й калина як дівчина, Що розквітали кожної весни. Де ранні груші падали в долоні І щедро дарували аромат, Чекали нетерпляче ,мов в полоні, Малинове варення ми на смак. Стояв колодязь ,частував водою, Яка солодкою та […]

Ще літня ніч ,та осінь дихає в відчинене вікно, І цвіркуни закінчують гастролі. Мов під гіпнозом поринаєм в сон, Сплітаємо в вінок ці дні чудові. Чекали довго літньої пори. Сповна не встигли знов допити насолоду. Ще в кошику залишились намріяні думки, А ранок подає на блюді прохолоду. Вже […]

ЖИТТЯ МОВ СНИ Малий хлопчина запитав у дідуся, що є життя? І чи нажився ти, бо вже старий?» На це дідусь легенько усміхнувся Та погляд був в очах його сумний. А що життя? Стекли роки мов сни, Кудись поділись наче і не було. Лиш залишились спогади самі Про […]

Як прудко з року в рік перебігаю... Та роки не встигають за думками, а ті, котрі наздожену, збираю, і на папір, віршовано, рядками. А як воно, доречно, не доречно? Чи то є словоблуддя, чи то -- вірші? Повірю тільки вам, беззаперечно! Моїм прихильникам, нікому більше. Так, ті слова, […]

Відключу телефон, зберігаю світанки, сон, чи марення знову у тиші густій. Так боюся почути - Під Києвом танки! І десант у Гостомелі. Вибухи. Бій! Та сирена тривоги вривається знову, і крізь вікна і стіни - моторошний звук... Виникає в думках заборонене слово, і глибока відраза до капосних сук. […]

То сніг, то дощ, зимовий перехід, земля, немов від горя - почорніла... Сирени звук, іще один приліт, ракета вцілила, когось убила... У первозданній темряві міста, і села, у фантомному тумані. І синьо-жовтий прапор на хрестах, у мерзлу землю сховане кохання. Нас затягнуло у шалений вир, історія, вона бреде […]

Завиває сирена, тривога, розболілась умить голова... І помчались у Всесвіт, до Бога, ці, простої молитви слова: -- Із єдиним проханням я лину, збережи нас у лоні твоїм! Подолати не дай Україну, цю колиску слав'ян, і наш дім! Збережи в час борні і негоди Нас - старих, і малих, […]

А він побачив в ній красиве тіло. Її душі розгледіти не зміг. Хотіла щастя юна діва. Красу ще не розквітлу не зберіг. Тримав той скарб у темній скрині, І жадібно тенета розпускав. Він так чекав від неї дива, Щоб діамант без світла заблищав. Він пив нектар, зірвавши квітку, […]

Ще сяє світло в маминім вікні. Життя триває ,все в руках у Божих, Та криє сум, що прожито роки, Ніхто їх повернути вже не зможе. У тім печаль,що промайнуло все Немов той цвіт злетів з садів квітучих, А скільки недоспіваних пісень, Не стримуєш в очах ти сліз пекучих. […]

Буде жити Україна славна і простора. Віра й воля не загинуть, здобута свобода. Нехай славиться держава, шанують народи, Роду нашому не буде повік переводу. Ми за неньку нашу рідну будемо стояти. Ворог згине.В правді сила. Єднаймося браття! Буде прапор майоріти від Карпат до моря. Хай панує завжди тиша […]