Українські вірші

Як солодко, прокинувшись від сну, почути серцю дорогі новини: " Ми виграємо, браття, цю війну, звільнили ще частину України!" І ти, -- у географії профан, хоча відмінниця була у школі, все ж розумієш -- лопнув оркостан, і добривами став на нашім полі. І села і містечка -- Південь, […]

Тим, хто більше ніколи не прийде на перший урок... Час на годиннику, наче магнітом тягне прискорену мить. Ти вже скінчилось, обпалене літо... Осінь в порозі стоїть... Хочу писати про листя яскраве, про горобинову ніч... Спалене літо, висохлі трави... І кольорове все - пріч... Де ж то одвічне моє […]

Худі, на плечі впала втома, цей поступ зболений, важкий. Бійці вертаються з полону, і Пташка... Всі вони пташки... Без сліз на них дивитись важко, болить, за кожного болить. До мами Катерина - Пташка, в обійми пташкою летить. Хтось плаче, на коліна впавши, боєць наш до землі припав... Немов […]

Живий. Ти кажеш - м'ясо наросте... Авжеж, поділиться останнім мати. Я думаю сьогодні не про те. Чи може так людина катувати? Не може, однозначно, божий син, а чи донька, усі ми Божі діти?! Назвіть одну із тисячі причин, щоб не вважати руського бандитом! Бандити? М'яко, суть, то - […]

Торкається думки прискорена мить, що жалем по серцю ялозить... Мені, як ніколи, сьогодні болить, несила утримати сльози. А надто, як стрінуться десь вояки, в осінніх листах однострої... На Схід і на Південь рушають полки, на битву прямують герої. Простий чоловік, на руках мозолі, що вчора торкалися плуга... Задума […]

Завтра тобі треба йти. Які ці короткі стрічання! Попереду в тебе - фронти, позаду - твій дім, і кохання. Тобі від'їжджати пора, обійми, цілунки і сльози... Прощається осінь в дворах, і жалібно плачуться грози. Тобі повертатися слід туди, де задимлене небо, де Південь у вирвах, і Схід. А […]

Ізранку ридає свіча, стікають і капають сльози, кричить понад світом печаль, гуркочуть ракети, не грози... І бомкає, не Благовіст, сирени, сигнали тривоги... І вибухи, горе для міст... Руїни - мости і дороги. То - нечисть вилазить із нір, звивається і хороводить. Це - той, одурманений звір, із бункера […]

Не звикайте люди до війни , Не черствійте до чужого болю. Хай залишиться у серці і душі співчуття та крапельку любові. Вже весна минула . Чи була? Відцвіла за мить , вже вишні стигнуть, та скалічили її , вона сумна Тисячі вже іншу не зустрінуть. Не побачать знов […]

Ви все питали в тиші чи війни хотіли, Ви «мир» свій нав‘язали , що є сил. Ногами іншу тишу розчавили, Свою ганьбу нащадкам залишив. Ви владу надали тирану і вандалу. Кумиру ,мов сліпі ,корону одягли. Душа його брехнею обростала. Бридке відроддя гірше сатани. Слова не варті ваші і […]

Я згадую бабусине подвір’я, Де був причал і затишок завжди, Де зустрічав бузок й калина як дівчина, Що розквітали кожної весни. Де ранні груші падали в долоні І щедро дарували аромат, Чекали нетерпляче ,мов в полоні, Малинове варення ми на смак. Стояв колодязь ,частував водою, Яка солодкою та […]

Ще літня ніч ,та осінь дихає в відчинене вікно, І цвіркуни закінчують гастролі. Мов під гіпнозом поринаєм в сон, Сплітаємо в вінок ці дні чудові. Чекали довго літньої пори. Сповна не встигли знов допити насолоду. Ще в кошику залишились намріяні думки, А ранок подає на блюді прохолоду. Вже […]

ЖИТТЯ МОВ СНИ Малий хлопчина запитав у дідуся, що є життя? І чи нажився ти, бо вже старий?» На це дідусь легенько усміхнувся Та погляд був в очах його сумний. А що життя? Стекли роки мов сни, Кудись поділись наче і не було. Лиш залишились спогади самі Про […]

Як прудко з року в рік перебігаю... Та роки не встигають за думками, а ті, котрі наздожену, збираю, і на папір, віршовано, рядками. А як воно, доречно, не доречно? Чи то є словоблуддя, чи то -- вірші? Повірю тільки вам, беззаперечно! Моїм прихильникам, нікому більше. Так, ті слова, […]

Відключу телефон, зберігаю світанки, сон, чи марення знову у тиші густій. Так боюся почути - Під Києвом танки! І десант у Гостомелі. Вибухи. Бій! Та сирена тривоги вривається знову, і крізь вікна і стіни - моторошний звук... Виникає в думках заборонене слово, і глибока відраза до капосних сук. […]

То сніг, то дощ, зимовий перехід, земля, немов від горя - почорніла... Сирени звук, іще один приліт, ракета вцілила, когось убила... У первозданній темряві міста, і села, у фантомному тумані. І синьо-жовтий прапор на хрестах, у мерзлу землю сховане кохання. Нас затягнуло у шалений вир, історія, вона бреде […]

Завиває сирена, тривога, розболілась умить голова... І помчались у Всесвіт, до Бога, ці, простої молитви слова: -- Із єдиним проханням я лину, збережи нас у лоні твоїм! Подолати не дай Україну, цю колиску слав'ян, і наш дім! Збережи в час борні і негоди Нас - старих, і малих, […]

А він побачив в ній красиве тіло. Її душі розгледіти не зміг. Хотіла щастя юна діва. Красу ще не розквітлу не зберіг. Тримав той скарб у темній скрині, І жадібно тенета розпускав. Він так чекав від неї дива, Щоб діамант без світла заблищав. Він пив нектар, зірвавши квітку, […]

Ще сяє світло в маминім вікні. Життя триває ,все в руках у Божих, Та криє сум, що прожито роки, Ніхто їх повернути вже не зможе. У тім печаль,що промайнуло все Немов той цвіт злетів з садів квітучих, А скільки недоспіваних пісень, Не стримуєш в очах ти сліз пекучих. […]