Українські вірші

Непросто в людях щось змінити, Додать у ду́ші їм добра́, Й жорстокість всю до тла спалити, Й зібрать для них букет тепла́. А заздрість всю змолоти в жорні, Й нена́висть стерти в порошок, Щоб ду́ші не були́ потворні, Й щоб зваженим був кожен крок. Якби ж то всі […]

Не бійтеся сказати правду Людині, в очі дивлячи́сь, Бо хтось за це й життя віддав би… Кажіть, цього́ не боячи́сь. Не всі захочуть правду чути, Для когось правда – це удар. Собою ви повинні бути, Ви – правдолюб, а не бунтар. Хтось правди просто же боїться, Й брехня […]

Був чорним ранок в наших Броварах, Який приніс і горе і розпуку, Продовжуємо бути у сльозах, Що омивають втрати, біль, розпуку. За що це нам? За що і ця біда? За що невинні знову гинуть люди? Виною всьо́му є страшна орда, Яка біду несе́ щоразу й всюди. Якби […]

Був чорним ранок в наших Броварах, Який приніс і горе і розпуку, Продовжуємо бути у сльозах, Що омивають втрати, біль, розпуку. За що це нам? За що і ця біда? За що невинні знову гинуть люди? Виною всьо́му є страшна орда, Яка біду несе́ щоразу й всюди. Якби […]

Полову їли в ті роки́ Й раділи їй вкраїнці, Шукали зе́рна, як пташки́, Й ховали їх в торбинці. Не мали пра́ва їх збирать: За це їх катували, Голодну смерть прийшлось пізнать, На смерть усіх їх гнали. Хотіли вижить – не змогли, Бо в очі смерть дивилась, Вони, мов […]

Нам, Господи, СОБОРНІСТЬ збережи, Не дай орді нас знищити, Всевишній, І шлях до ПЕРЕМОГИ нам вкажи, Прости за те, що на землі́, ми грішні. СОБОРНІСТЬ ми орді не віддамо, Ще й маєм НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, маєм ЗЛУКУ, Зі зброєю за це ми стоїмо, Пізнали вже і біль, і горе, й […]

– Ти зробиш так, як я цього́ бажаю, Піде́ш зі мною ти до вівтаря, Збереш інакше свіжого врожа́ю, І му́зику почуєш дзвонаря. – Я не піду́! Цього́ не дочекаєш! А силоміць мене ти не візьме́ш, Потворнії думки́ давно плекаєш, Вони не мають і не знають меж. – Піде́ш […]

Ранок був у нас нетихим, Та Госпо́дь життя вберіг, Ворог знову коїть лихо, Ки́да дрони на поріг. Ми прокинулись сьогодні Не від сонця промінців, Не від каменів городніх, Не від співу горобців. Нас сирена розбудила - Ворог знов атакував, Хвиля дронів вмить накрила, Ірод їх презентував. Запустили їх […]

Нема ні дня без втрат у нас і болю, На кожнім кроці за́брані життя, І лиш тому́, що ми цінуєм волю, За це у нас є кровопролиття. Людські́ життя убивці забирають, Сягнув домівок ворог у Дніпрі, Потвори нас ракетами вбивають І вдень, і на світанку, й при зорі́. […]

Неско́рені, незламні і єдині, Сміливо йдуть вони щодня у бій, І вірні за́вжди неньці-Україні, Бо хочуть МИРУ на землі́ святій. Таких немає більше в ці́лім світі, Вони – взірець для інших всіх країн, Вони усі – Вкраїни-неньки діти, Їм – шана, і подяка, і уклін. Сини і до́ньки […]

Нема тепла́, нема багато діб – Не найстрашніше, що в нас може бути, В пекарнях, щоб могли спекти нам хліб, Щоб голоду вкраїнцям не відчути. Нема тепла́, та гріє нас любов, До неньки-України дуже гріє, Холоне в українських жилах кров Від того, що ординець з нами діє. Нема […]

Потвори думали-гадали Різдвяне пекло влаштувать, Брехню для цьо́го промовляли, Щоб "перемир'я" нам пізнать. Та на Різдво скоти́ гатили, Мішенню люди стали в них, Свій план вони не полиши́ли, Прине́сли стільки бід і лих. Тому́ без радості минуло, Бо скрізь нащадки сатани, Зло не пропало, не заснуло Й веде […]

Навко́ло все палає у вогні́, Горить садочок, а у нім – дитина, Вогненні язики́ вже у вікні, І моторошна бачиться картина. Біжить матуся поміж той вогонь, Біжить вона дитину рятувати, Вогонь сягає і лиця, й долонь, Але біжить, бо в неї ймення МАТИ. Бо там дитя, дитя її […]

ЗЛО ОРДИНСЬКЕ НЕ ЗАСНУЛО Уже й Різдво у нас минуло, Та не закі́нчилась війна, І зло ординське не заснуло, Не щез наві́ки сатана. Не розчинилися потвори, А й нищать неньку нашу й люд, Несу́ть біду надалі й горе... Коли ж над ними Божий суд? І лізуть так, як […]

Всевишній, мо́лю, вбережи, Закрий від ворога щитами, Нам шлях безпечний покажи, Благаю, зглянься Ти над нами. Ми хочем жити, нас врятуй, Бо ми не хочем помирати, Змилосердися, нас почуй, Не дай нас ворогу вбивати. Багато нас, а він – один, Один той не́люд так воює, Диявол, ірод, вражий […]

Горить свіча, але не на Святвечір, Горить свіча й сьогодні раді їй, Цей вогник гріє, гріє він, до речі, Бо йде війна на цій землі́ святій. Іде війна, нас ворог спопеляє, Й горить свіча, бо світла в нас нема, Та й нам Господь щоразу помагає, Ми не здамось, […]

В НАС БУДЕ ВСЕ Нема ні світла, ні води́, Тепла́ нема в оселях, Накоїв ворог нам біди́, І небо видно в стелях. Не вб’є орда у нас любов До неньки-України, Кипить в ординця люта кров, Скрізь ро́бить в нас руїни. Лютує ворог, має злість, Бо нас не подолати, […]

Мені чому́сь на думку не спадало, Та й навіть гадки, звісно, не було́ Про те, щоб горе нас усіх спіткало, І кров стікала людям на чоло. Від вибухів прокинулися вранці, Не вірили, що всюди вже війна, Що нас прийшли вбивати голодранці, Бо їм віддав вказівку сатана. В диму […]