Українські вірші

Прокидаюсь вночі, ще дрімота… Душу давить безжальна скорбота… Де я є!? Ще жива…виживаю... Буду далі…чи ні… ще знаю… Ніби Світ догори обернувся. Може це лише сон...я проснуся… Паралельності вимір вражає! Може буду…чи ні…ще не знаю… Наче час на Землі зупинився… І, як кадри в кіно…душа кличе… Я жар […]

"Борітеся і поборете!!!" Ці вічні, пророчі слова… Шевченко наш, ти знав наперед! Боліла у тебе душа… Докладно тобою описана: Загроза "кацапо-чуми"... І з болем так гортаються Сторінки цієї війни… Отож, бо піднімемо голови - Нащадки самого Творця! Ми зможемо! Переможемо! Доб'ємо із пекла вужА! І збудеться, як написано: […]

Звір кацапській лютує, вбиває... Поливають дощем: бомби, град… Моє серце в крові помирає! КИЇВ рідний, моє сонце-град... У вогні мерехтять хмарочоси… Люди зрання ридають, кричать… "Москаль" валить будівлі в покоси, КИЇВ рідний, моє сонце-град! Князь Великий стоїть, споглядає: "Що творить над Дніпром сатана!?" Охрестив Київ-град, серце крає! Його […]

Ми Україна! Ми народ єдиний! Духовна нація, що волю здобула! Хай Путін хоч на місяць виє, Нічого він не змінить! Все дарма! Ми нездоланні! Ми непереможні! Шукаємо ми вихід із кутів! Накрила нас комуна чорна, Знайдемо світло, в нас достатньо сил! З нами Господь і з нами правда! […]

Ніжний провісник Весни... Імпульс земної краси… Ти пробивався крізь кригу... Був у обіймах зі снігу... Ти дочекався проміння, Розворушилось коріння! Що за творіння чудесне!? Незвичне, мов промінь небесний! Що не кажіть - крига скресне! Пролетимо перехрестя! Люди країни, повірте! Ми у молитві! Звір зникне! Хоч він міняє гримаси […]

Ох гуцуле, мелодію грай! Хай ця пісня полине за край… Хай трембіта звучить крізь Карпати, Хай почує її твоя мати… Ти свободу на крилах неси… Лине пісня у гори, ліси… Довговічні дуби хай здригнуться! Твої плечі…вони розігнуться! Бо твій рід за спиною стоїть, Хай у жилах вся кров […]

Розвіється твій образ, як туман... Не довго він тримався, цей дурман. Я закриваю очі полотном, Мереживом блакитним, наче сном. Розкрилися всі хмари в небесах, На повні груди дихаю, я птах! Я відриваю очі від землі... Лише у сні… Я подивлюсь у Вічність, в далечінь... Побачу там лише твою […]

Весна у маленькому місті… Ти промені ніжні дала... Зеленим палацом в підніжжі Росте, як смарагди трава… Ступаю по крапельках боса, Купаюсь у сонячнім дні… Цвірінькає навколо простір, Зима відпустила сніги... В маленькому місті ритмічно: Все рухає, стрімко біжить... Та я зупинюсь на хвилинку, У файлі сховаю цю мить!.. […]

Живуть в Україні Звичайні Герої. За волю країни встають ВСІ горою! Звичайний Микола, Сергій та Іванко. Звичайна Марічка, звичайна Наталка. Звичайний в нас лікар, звичайний пожежник. Звичане в них серце, душа лиш - безмежна! Звичайний в нас кухар, звичайний водій. Звичайний Назаре, Мишко і Андрій. «Та що ж […]

Не такий, як усі, і ховаюся я від народу, І для чого живу, це відомо мабуть лише Богу. Я не знаю ні матері, ані свогО нині роду. І назвали на честь Антипасхи мене Квазімодо. Хоч обличчя спотворене, серцем до тебе я лину. Неважливо і те, де знаходишся ти […]

*** Помирає білий день над вербами. Любимо, Не любимо, терпимо. У пелюстки ніжної питаємось: "Чи то любимось? Чи то кохаємось?" Та допоки нам відгадатися, Не полишимо Амурам ввірятися. Хай у небі місяць хороводить. Зоряниця новий день народить Понад вербами старими На світанку, Невідгадана люба, коханка.