Українські вірші

Зізнайся, кричи допоки серце бʼється, Ділися, новим світом нашому прийдися, Клянися, з клинком у серці не божися, Помри, з силуетом наче маренням зустрінься. Аж поки чоло не торкнулось ковра, У благаннях беззвучних тремтіла вона, Коліна неначе у пеклі стоять, Відплата жорстока, більше жодних розрад. Бо зорі іклами постануть […]

Гортаю меню, - очі лізуть на лоба - салат, в яким порція, як для мікроба ціною, як порція для трьох слонів... В такий ресторації снідати - гріх. Перерва в робочому часі - обід. Ну, шо ж - в ресторані обідати слід. Тут коштує борщ, як у Маска ракета, […]

кажуть усі роcійські лохі шо у війні не їх вина... коли кацап останній сдохне, - тоді й скінчиться ця війна

з ребра Адама, кажуть, Єву він зробив. і, мабуть, з цим він трохи начудив... та як казала в черзі одна дама: - боюсь спитати з чого зроблено Адама..

зозуля, чуєш, он, рахує - то відлик кроків в небуття... останнім часом нам бракує життя

нечутливих жінок не буває, трясця! і в які б не вживалися ролі, у жінок (і в усіх!) є чутливі місця! - в одній - дача, в одній - біля моря...

ти оком відкривала пиво ногою двері вишибала і посміхалася так мило коли із пасхою вітала від посмішки твоєї яйця в усіх сусідів підтіскались а ввечері по всьому місту від тебе мусора ховались та я кохав тебе без тями мої пітніли окуляри як перескакувала ями в міні-спідниці на бульварі […]

- кого до раю не пускають? - цікавлюся я у Петра. а він: яка в тебе - питає - мета? відповідаю: туристична - я у відпусці на три дні. а він пита: чому тактичний в багні? - та був приліт, усіх накрило, не встиг почистити те все... а […]

колись вже прийде світ до тями, або ж назавжди втратив нюх? коли життя смердить лаптями, - то називають "pycький дyx".

для любові потрібні двоє, троє, четверо чи мільон... наша рота свєю любов'ю накриває хоч батальон. не врятують колеса і ноги від любові від нашої! ви зрозумійте, що ми - просто боги! бо ми, в роті, всі - боги війни.

як добре, що у вас горить яскраве світло у кімнатах... і в мене так буває мить, чи дві на день, і то - багато. як добре, що у вас тепло, що кожен третій не тверезий, а кожен другий вже - в гімно... та поки я за вас померзну. […]

в саду вишневим стоїть хата. співають про хлопів дівки. дірок у небі забагато - крізь них ми бачимо зірки. не плутайте "шпана" і "шляхта", чипляясь за чужі грудки. дірок у небі забагато - крізь них ми бачимо зірки. в календарі червона дата, - про неї множаться чутки... дірок […]

Так хочу радісних новин, Я знаю, в цім не одинока. О, скільки стомлених родин, Що в серці рана так глибока! Чекання, мов скрипучий віз, По бездоріжжю, що мандрує. Не від дощу це море сліз, Так сміху й радості бракує. Так хочу радісних новин, Вдихнути щоб на повні груди. […]

Вони стояли непохитні, такі великі, високі й невагомі. Кожна мала свою форму та свій вигин. Якісь сторони були пологими й легкими, а інші різкими, гострими та недосяжними. Вони тримали свою силу, свій образ, що затуляв пів світу. Він любив ці гори, їхні простори, їхній неосяжний горизонт. Він щодня […]

Гарячий лід, трибуни гомонять, Арена знову кличе нас у бій. Хокейні крила до звитяг летять, І кожен мріє про великий стрій. Проблеми зникли — почалась гра, Забудьмо все, що тисне день у день. Хай сила духу переможе страх, А серце б'ється в ритмі перемог. На льоду блищать швидкі […]

Гарячий лід, трибуни гомонять, Арена знову кличе нас у бій. Хокейні крила до звитяг летять, І кожен мріє про великий стрій. Проблеми зникли — почалась гра, Забудьмо все, що тисне день у день. Хай сила духу переможе страх, А серце б'ється в ритмі перемог. На льоду блищать швидкі […]

Знов біла акварель розмила місто, Бо на тумани щедрий листопад. Яке чудове це ранкове дійство – Фасад будинків ледве проступа. Така волога вмиє лист останній, Траву зелену звично звеселить. Ну, а мені б торкнутися вустами, Щоки твоєї на коротку мить. Знов білу акварель розсіє сонце, Проміння з-поміж хмар […]

День суботній сонце звеселило Якось так раптово й відійшло. Що ж ти, моє серце, посмутніло, Раз печаль відбилась на чоло? Весна, промайнув вже майже місяць, Не лиш підсніжник, крокуси цвітуть. Слухняно ноги знов болото місять, Так радісна до лісу й лугу путь. Було колись…топтали вдвох дороги, Тепер вуста […]