Дивлюсь…
Дивлюсь... І наче млію від краси: Світанку світла – променів іскристих... Вбираю зором цю казкову мить — Вдихаю свіжість з вод – колись пречистих... . Колись...Колись... А зараз що?! — Спотворюють природні краєвиди! Антропогене підсунули нам "зло", І змушують його за: "це" любити...
Роки
Смарагди розлетілися, Як і мої роки, Вже шістдесят три роки! О Боги мої!! Куди ж поділися роки? Коли ж вдягнути оте плаття Що розфарбоване в латаття. Коли випити вино? Що лишилося на кращеє кіно. Цінуйте кожну мить секунду й рік. Бийте фарфор, кричить. Любіть, любіть, любіть! Коли ж […]
з тобою
А знаєш, мені з тобою так просто, Без зайвих підтекстів, ускладнень і драм. Ти — мій найтепліший і затишний острів Наперекір усім холодним вітрам. Дивлюся у вікна, на місто зимове, А в думках тримаю твій голос і сміх. Це навіть не сповідь, це просто розмова, Яку я в […]
ЛЕБЕДИНЕ ОЗЕРО
Лебедине озеро знедавна, Вже для Росії стало знаком, Що вся влада їх державна, Перед смертю стоїть раком. Всі білі лебеді з болота, Рвуться з темряви на волю, Де бліда міль, мерська істота, Всім зіпсувала життя й долю. Колись ця міль всім обіцяла, Достатки й поміч звідусіль, А насправді: […]
Сніг та орхідеї
З-за сірих хмар, мов диво золоте, Сіяє сонце, небо розцвітає. Блакить ясна над містом знов росте, І кожен дах яскраво виграває. Хоч мінус десять, і мороз січе, І Лютий входить впевнено в права, Та день - до світла радісно іде, Бо скоро вже прийде весна. В парку на […]
Я ЧЕКАЛА ГРОЗУ
Я чекала грозу Із блискавки, грому, Маю море дощу, Більш нічо́го тако́го. Раз озвалась гроза, Аж стіна задрижала, Всього́ раз і пішла, Її блиск не піймала. Десь за містом уже, Дощ покрапує зрідка, А синоптик на те: „Ждіть грозу з понеділка". Буду ждати, хай йде, І тако́ж серед […]
Я ЧЕКАЛА ГРОЗУ
Я чекала грозу Із блискавки, грому, Маю море дощу, Більш нічо́го тако́го. Раз озвалась гроза, Аж стіна задрижала, Всього́ раз і пішла, Її блиск не піймала. Десь за містом уже, Дощ покрапує зрідка, А синоптик на те: „Ждіть грозу з понеділка". Буду ждати, хай йде І тако́ж серед […]
САДОК ПИШАЄТЬСЯ КРАСОЮ
Схід бризнув променями стрімко Й туман між травами заліг, І стало видно дуже чітко Цвіт біля вікон, що як сніг. Садок пишається красою, Хвилина вільна --- й погляд там, Цвіт поряд з сірою стіною Надав незвичності гілкам. Вікно неначе із картини, Що вся у білому, жива, Злегка доповнюють […]
ПЕРЕЦВІ́ЛИ САДКИ
Перецві́ли садки, пе-ре-цві́-ли, Трохи швидко, а може й і ні, Понад міру десь цвітом рясніли, І були́ десь не дуже рясні. Цвіт каштана лежить при дорозі На сухому покосі трави, А дощу слід вже на порозі, І ні вітру, ані грози. Густа зелень лише довкола, Й сонні де-не-де […]
Ти винен.
Ти винен в тому, що син не слухається, Ти винен в тому, що в штани пісяє. Ти винен, ти винен, ти винен. Не сперечайся — так і є!!! Ти винен в тому, що він б'ється, Ти винен в тому, що схожий на тебе. Ти винен, ти винен, ти […]
ХТОСЬ ЦІЛУЄ
Хтось цілує дитину, матір, Компліменти комусь хтось шле, А хтось дати того́ не здатен, Без любові в серці живе. В ко́гось стерли любов образи, Почуття те хтось знищив сам, Чи пізніше, а чи відразу Егоїстом, можливо, став. Не вернути любов, не купити, Вона є, її а́бо ж нема, […]
ВІДЦВІЛИ́
Відцвіли́ всі садки і каштани, Туман білий уже не стоїть, Як дарунок, що довго чекали --- Появився і зник за мить. Цілували той цвіт чиїсь очі, Його ніжність --- із сонцем, дощем, Цілували травневої ночі, Вечорами, і ранком, і днем. Цвіте небо голубизно́ю, Стоять хма́ри --- вітер пропав, […]
ВІДЦВІЛИ́
Відцвіли́ всі садки і каштани, Туман білий уже не стоїть, Як дарунок, що довго чекали --- Появився і зник за мить. Цілували той цвіт чиїсь очі, Його ніжність із сонцем, дощем, Цілували травневої ночі, Вечорами, і ранком, і днем. Цвіте небо голубизно́ю, Стоять хмари --- вітер пропав, А […]
Невідомі герої
Невідомі герої серед нас живуть, Невідомі герої свого часу ждуть, Зіркою спалахують серед нас, Мабуть прийшов по героя час. Здавалося, люди такі ж, як ми, Були непомітні у мирні дні, І ось година прийшла по них, І серце здригнулось — та він це зміг. Зміг не боятись йти […]
“Квіти зла”
Стоїш розхристаний, сумний, з розбитим дахом. Шугають протяги в кімнатах між дверей. Скрізь шибки вікон, холодний вітер заглядає, Пліснява з сирістю торкнулася речей. Тут стеля обіймається з підлогою, Та згадують у тиші ті роки, Коли вони всміхалися удвох грайливо, І милувалися одне одним залюбки. Розбитий дім стояв і […]
Світ змінився?
Світ змінився? Та мабуть, ні. Я змінився? Та наче так. Знов у життя заходить ранок, Знов у серце прийшла весна. Новонароджене дитя, Знов відчиняє мені двері, У світ краси, де жив-був я, Де мрії здійснювались у житті, Не на папері. Торкнусь легенько янголятка, Від нього Божа благодать тече, […]
Архітектура контролю: Бігова доріжка
Еліті екстрактивній не потрібно, Щоб ти був вільним, ситим і багатим. Бо той, хто не живе нужденно й бідно, Не хоче бути юнітом слухняним. Багатство — це не просто повні скрині, Це незалежність і свобода кроку, Це вільний час, щоб думати віднині Про право, справедливість і гідність. Фінансово […]
До Одеси
Моя дружина — кохана Наталія, Найтонша у світі у неї талія Найяскравіша квітка мого життя З найніжнішою і чистою душею... Ми їхали в Одесу тоді вдвох Коли ще не було війни й ковідних невзгод, А донечку з собою не взяли, На бабусю крихітку лишили. Ми... в аварію потрапили […]
