Немов удар бича
Закляк в повітрі гострий, мертвий звук, Собаки виють в цю лиху годину, І серце рветься в друзки — дикий стук. Від страху в роті — гіркота полину. Тремтять у вікнах злякані шибки, Немов від подиху страшної сили, Безмовні тіні бродять навкруги. Повітря б'ється й виє скаженіло. Кромсає спокій, […]
Я повертаюсь…
Я повертаюсь до тих днів, Де пахло літом і травою, Де світ іще не потемнів Холодною і злою грою. Я повертаюсь до тих днів, Коли усі були здорові, Вечірній затишок ще грів Рум’яним словом у розмові. Де рідний дім — душі оплот, День починався не з тривоги, Не […]
Я повертаюсь…
Я повертаюсь до тих днів, Де пахло літом і травою, Де світ іще не потемнів Холодною і злою грою. Я повертаюсь до тих днів, Коли усі були здорові, Вечірній затишок ще грів Рум’яним словом у розмові. Де рідний дім — душі оплот, День починався не з тривоги, Не […]
І щоб не тисли зорі…
Так хочеться, щоб теплий погляд моря І поруч — впевнена, міцна рука, І щоб не тиснули на плечі зорі, І тихим плином йшла життя ріка. Щоб повернутись в ті далекі роки, Коли здавалося, що можеш все, Коли були упевнені ще кроки, Й хвороба біль у серце не несе. […]
На різних орбітах
Він помирав у мене на руках – мій друг, з яким ділили крихту хліба. З яким вогонь – легкий і теплий птах, Бурхливі ріки - лиш джерела ніби. З ним і біда бідою не була І гори не здавалися чужими. Його життя війна собі взяла - Душа звільнилась […]
О, вільний вітре мій
О, вільний, вірний вітре мій, Хочу почути голос твій, Що скажеш ти мені в тиші Про долю краю у вогні? Ти розкажи мені, як пахне диким степом у ночі, Ти розкажи мені, як у журбі схилились очерети, І як над містом в самоті там плачуть зорі золоті, І […]
Нехай зима, нехай мороз лютує
Летять шахеди, на нас полюють, Летять ракети, по нам лютують, Б’ють по містах, по енергетиці, мерзота, А ми гуртуємось, не віддамо свободу. Нехай зима, нехай мороз лютує, Ви подивіться у Києві народ танцює, Він на майдані каву п’є та в чай горілку підливає, Він за свободу п’є, він […]
Десятий рік
Десятий рік минув, як сонце в небі зупинилось, Десятий рік пройшов, та не пройшла любов. Десятий рік, як подорож тебе забрала, Десятий рік живу один за товстим склом. Все промайнуло швидко так, неначе у кіно, Де ролі ми з тобою разом грали, Для нас написаний сюжет вже був […]
Вільний 🇺🇦
Я не народжений бути рабом, Я не народжений гнути спину. Я йду вперед під вогнем, під дощем, За нашу неньку, за Україну. У моїх жилах тече вогонь, У моїх грудях палає воля. Я не боюся ніяких перепон, Це моя доля, це моя школа. Я буду битись до останніх […]
БУЗКОВЕ
І байдуже — який сьогодні день: о, як бузково одцвітають весни! Ти — моє все: духовне і тілесне. Ти той, хто зупиняє і веде. Об тебе розбиваюсь, як вода об гострий камінь, і вертаю в тишу. Я думкою про тебе світ колишу і прагну, як гріховного плода. І […]
На вулиці Болю…
На вулиці Болю — горе. На вулиці Щастя — свято. Слухаю — Бог говорить, а дослуха́юсь — тато. Хто ти? — питає вітер. Сестро — шепоче сонях. І розквітають квіти в маминих знов долонях. — Знаєш ти, вітре, все це, та повторюся знову: я — мами ніжне серце, […]
Ремигає вечір…
Ремигає вечір денну втому і чорніє нічкою ушир. Світ напився болю до оскоми, мов його навиворіт хтось зшив. Тут усе змінилося місцями: сенси, ролі, цінності, права… Та і ми — давно вже не ті са́мі, хоч іще не вийшли із хліва…
Квітнева заметіль
Забігла у рожеву заметіль — яка пестлива віхола квітнева! Впиваюся красою, як Мінерва. Отак завмри у безмірі — і стій. О, ця грайливо-ніжна заметіль убрала цвітом душі, як дерева. Танцюємо в долонях міста Лева: прозора я і срібна твоя тінь. Так тепло тут і сонячно, мов Бог в […]
ВЕРБОВІ КОТИКИ
Всесвіт повен світла та екзотики. Тут усе – незвичне і чудне. Бавляться квача вербові котики, виглядають сонце між планет. Дивляться на нас очима світлими, туляться до теплої руки, так, немов запитуючи: Звідки ми? Хто є ми – рослини, чи зірки? Вгадують в очах жадану відповідь. Не лякайтесь, котики, […]
Не запитуй його…
Не запитуй його нічого — він учора прийшов з війни. Його серцю огидно й чорно, роздирає чуття вини. Жодній мові не стане літер описати німотний стан. Зрозуміє хіба-що вітер, що осушував піт Христа, коли Той на горі Оливній залишився одним-один і молився крізь губи сині: - Не лишай […]
Під одним небом
Я із тобою – під єдиним небом, І зір – один і той же океан, І кожен день – на відстані і разом, Немов луна відгукується нам. Між нами – незначна смішна різниця: Молодша я лише на дев’ять днів. І часто твої дивні таємниці Є віддзеркаленням моїх віршів. […]
Депресія
(Чорна кава — чорні думки) Капають сльози солоні у каву, Тонуть у гіркості чорних думок. Серце тріпоче, пощади благає — Розум тримає на взводі курок. Пара над чашкою — спогади кволі, Димом тікають у темну імлу. Їх розчиняє там зламана воля, Морок ковтає і тягне в пітьму. Кава […]
Досвід із попелу
Не варто брати попіл в жмені, В полоні власного гріха — Час забере й підуть зі сцени незрілі дії та слова. Не варто ворушить руїни, В долонях гріти пил золи, В думках гноїти всі причини — Тепер їх більше не знайти. Нехай мовчання віддзвениться У порожнечі за плечем. […]
