ОСІНЬ
Вже гороби́на чепури́ться, осінь... День непомітно час свій підмотав, І частий дощ усе довкола ро́сить, І прохолоди вітер підігнав. Й густі тумани просяться частіше У пору денну, та́кож у нічну, І вигляда́ють зграї жалібніше, Що відліта́ють в подорож важку. Неспішно осінь зовнішність міняє, До жовтизни́ де бурості додасть, […]
Чую ду́мки твої
Ми на відстані часу, та поруч в ту мить, Коли серце твоє від тривоги не спить. Без дзвінків і без слів, крізь нічну глушину, Чую ду́мки твої — розпач та гіркоту. Це невидима нитка, що вшита у сни, Мов струна між серцями посеред зими. Коли раптом відлуння мов […]
ЙДУ ІЗ ВІТРОМ
Я не одна йду, а із вітром, Ступаю в сонячні сліди, Не заперечую обіймам, Що із боків, що із гори. А тінь мани́ть, що справа й зліва, І під черешнею густа, Куди вже пташка залетіла, Й моя продовжилась хода. Все далі з вітром, який поруч Летить й не […]
Те, що розбите — вже безсмертне
Покуштував ти крові й не спинивсь. Сподобалась? Пий далі — станеш ситим. Ти все перевернув і розтрощив, Лишивши серце в пустоті розбитим. Ти пив цей біль, не знаючи жалю, Ковтав краплини сили, наче воду. Я більше не тримаю, не молю, Бери усе, бери свою свободу. Коли ти розіллєшся […]
Відсвіт
Бавиться місяця серп з філіжанкою, Струшує в каву молочний свій лід. А я любуюсь його забаганкою, П'ю чорну каву, мов ночі відсвіт. Всесвіт кипить під небесною кришкою, Лине дихання туману й думок, І ніч м'якою котячою ніжкою, Біля фіранки притишує крок. У порцеляні серп, небо гойдаються, І розпадається […]
Резинові труси
Ой летіли дикі гуси Над моїм коменом пройшли Чорні стали як ті індуси Що з нами жити почали Ой летіли все летіли Чорне стадо віслюків Багаття в печі горіти не хотіло І накидав туди резинових трусів Труси ті мила одягала Коли ще до шлюбу вона була Це її […]
Цвинтар невидимих доріг
На кожнім роздоріжжі, де ти є, Росте незримий непролазний ліс. Ось там ти — воїн, там ти — сомальє, Там ти не плакав, там — не знав завіс. Але стаючи на єдиний шлях, Ти відкидаєш тисячі джерел. І всі твої можливі тихі «я» Враз опадають листям із дерев. […]
Скелет у шафі
Я ще один скелет у твоїй шафі, Надійніший і найвірніший друг. П'ємо тягучий морок в брудершафті, А за дверима звужується круг. Вже не тримаю зла, ілюзій зайвих, У мене замість серця — лиш сучок. Твоїх нічних думок потік примарний Гризе під шкірою, мов хробачок. Коли твій світ розсиплеться […]
Поки ми двоє
Ти пам’ятаєш, як тоді було, Коли довкола все горіло й тліло? Ми берегли крихке душевне скло, Шукали слово, щоби спасти тіло — Втекти від страхів й дихання в хребет. Ти кажеш: «Час іде занадто швидко». А я дивлюсь на залишки, скелет І бачу пульс життя, як тонку нитку. […]
Поцілунок долі
Лови поцілунок, доле моя! Моя ж бо ти є чарівниця. Вплітаєш у коси проміння життя І лілеєш мене, мов дитину. Лови поцілунок, доле моя! Художниця ж бо ти яскрава: Розмай, зорецвіт, насолода життя Щирість очей бездонних. Лови поцілунок, доле моя! Моя ж бо ти є чарівниця. Лови поцілунок, […]
Вогонь, який світився на тропі
Вона лежала в пригорщах ночей, Мов діамант, в якому зріло світло. Ковзали погляди скляних очей — І жодна іскра так і не розквітла. Ходили люди поруч, як сліпі, Шукали щось у попелі крихкому. Вогонь, який світився на тропі, Був не потрібним вантажем нікому. Обходили, неначе зайвий шум, Мов […]
Поки ми двоє
Ти пам’ятаєш, як тоді було, Коли довкола все горіло й тліло? Ми берегли крихке душевне скло, Шукали слово, щоби спасти тіло — Втекти від страхів й дихання в хребет. Ти кажеш: «Час іде занадто швидко». А я дивлюсь на залишки, скелет І бачу пульс життя, як тонку нитку. […]
Партитура
Уранці світ прокинувся в росі, Де сонце тче із золота стежини, І вітер будить на тонкій струні Із павутини — трепетні хвилини. Виходить сонце — мов живий оркестр, Розсипавши акорди над полями, І кожен крок його — це світлий жест, Що розчиняє тіні поміж нами. І небо тане […]
Сонце в долонях
Сонце нам сипле проміння в долоні, Кутає плечі у шаль із небес. Тануть тривоги у теплім полоні, Світ за єдину хвилину воскрес. Вітер лоскоче розквітлі каштани, Промінь по квітах і листю біжить. День цей вмивається ранком духмяним, Кличе в дорогу нас неба блакить. Кожна краплина і кожна стеблина […]
Незламна наша Україна
Незламна наша Україна, Неначе дівчина струнка. Калину в косу заплела, З народом, мовою єдина. І знов до Господа благання, Шепочуть стомлені вуста. Слова, що згадують Христа, Молитвою з самого рання. Біля намолених ікон, Відчую теплоту небес. Ісус за нас помер, воскрес, Посів на свій небесний трон. […]
ЧОМУ?
13.07.2026 1600-й день війни ЧОМУ? росіяни! Шкода вас було спочатку, Але зараз уже - НІ... Вас мабуть чорти ліпили, Без поваги до землі, До людей, Тварин, Природи, До життя узагалі. До керма ви допустили Найогиднішого з вас, Він руйнує вам країну, Ще й пришвидшує той час. І не […]
«Бог осміяний бути не може»
«Не обманюйте себе: Бог осміяний бути не може. Що посіє людина, те й пожне» А ми кажем: «За що нам, о Боже?» У цій повісті місце сумне, «Бог осміяний бути не може». Й ти, людино, оце зрозумій, З серця викинь усе, що не Боже, І не будеш у […]
«Ніхто не може двом панам служити»
«Ніхто не може двом панам служити» — Ніхто не зможе в двох світах іти. Ти або в Царстві Божім будеш жити, Або топтатимеш пекучії сліди. «Ніхто не може двом панам служити» — І яблуня не родить нам каміння. Ти або в Царстві Божім будеш жити, Або надіятись на […]
