Українські вірші

А я без тями полюбила дощ   А я  без тями полюбила дощ. Холодний сильний дощ. Холодні жовтневі вечори  Де я  сижу, одна. І чекаю... на дощ. А дощ з ховає мої гіркі сльози на моєму  милому личці.  І ніхто не побачить мене заплакану. Ніхто не дізнається, що […]

Без тебе в грудях щось болить Ганяє мов вітер волосся Сльозу по щоці, а вона так бринить І серцю забуть не вдалося Той клятий момент, коли ти підійшов І глянув мені прямо в душу А ще поцілунок твій в губи мої І все це забути я мушу Я […]

Ми стоїмо під дощем, На вулиці нічного Києва Я дивлюсь в твої очі... І все , що я можу вних побачити — Порожнеча, змішана з мільйонами незназаних тобою слів. Слів, від яких серце розібʼється на багато шматочків, які буде важко зклеїти. Спів, від яких буде боляче не один […]

так багато нині христів на хрестах синці зацілує злива люба зневажають лише невдах ти для ременя надто красива сильною бути тривожно залишимо право їм парадигми сповідей снів молитв збудували картковий дім а проте збудували на камені

ти з плутону я з задзеркалля ми в паралельних площинах мила за милю я чую твій сміх (та ти на жаль не смієшся ( хоча залишаєшся дивом звідки у вас на плутоні квіти? чому у нас в задзеркаллі не проростають крила коли хтось задихається? моя любов задихається (вона […]

краса гострих ліній обличчя так личить холодній тобі як світові личить нічна неприродна тиша можливо ти трохи глибша ніж ці мовчазні вірші не ховай за волоссям ли́ця ми приречені дихати відчаєм (відчай на смак мов кисень) ти можеш змінити його на дим цигарковий і таке інше (світ оманливий […]

ти могла обирати: стати богом або намагатися впасти планети зім'яті скручені люди стиснені ти навіть не зможеш піднятись високо ширяють чужі стерв'ятники роздягають зі шкіри застиглі кості кров перегони грає не ріж кольорові вени краще бліду аорту навпроти порожні соти ти забула дорогу додому (!не знала!) якщо на […]

напиши маслом думку мою наостанок заший рот своїм упередженням (вгорни марлею) твої почуття непідйомні і я не повстану я на бетоні - камінь ти на бетоні - паросток поміж тріщин моєї рани зраджуй собі якщо хочеш але зрадивши нам випробовуй порохом кремінь (кременем випробуй авеля) каїн ти чув […]

блідо-жовта тривожна вигадка не лякає (можливо трішки) хтось таки справжній та світ програє уяві перша й остання ява: попіл замість землі і в роті ростуть гриби ядерні кохай колисай цей морок що кохав колисав тебе (!та не спи!) бог відмовлявся від нас надто часто відмов же йому і […]

ми не стільки із каменю скільки хочемо ним здаватися ти шипами обплетена я обплетена ранами це наші довічні хрести обрані змалку стани я знаю що це не минає що біль з нами скоро станеться воруши очима мовчи губами (читай: світ не дізнається) можливо ідея зламатися вдала можливо я […]

я бачу тебе у слідах від кави і в кожній надривній ноті ти кривавими нитками ріжеш краще ніж я ножами нема гіршого стану аніж безсилля (відсутність влади) цей сум загортає тіло у ковдри і простирадла ти - лід яким я обпікаю пальці і горло і осінь нас не […]

мені дихати важко коли я дивлюсь на тебе дзвін у вухах та мушки в очах тіло ватяне твоє тіло - мармур (я так хочу щоб ти не залишила мені вибору) слів мабуть не підібрати й справа не у красі (хоча в ній напевне!) ти мов космос глушиш мої […]

я хочу тонути у цьому бруді і на асфальті ним малювати контури тіл які там розкладалися душами назовні гнилими органами я хочу надріз від горла до пупа і засипати сіллю дороги крові море в нас протікає мов трубами так колихається чуєш його? я хочу без змоги дихати чути […]

крила крий королю кролем кріль стрибає майже як птах червоні троянди туз трефи хотів йому випадала пікова дама білі троянди фарбуй чорним чорний стікає кров'ю з очей крий королю шаховий хід ферзем мат став конем і турою сірі мов шкіра мов вош мов меч фігурами в колі танцюють […]

ми далекі від платонічності це кохання у вищих своїх проявах залишає плями від рук та зубів натхненної ніжності твоя ніжність розливається в мені гематомами говори і дихай крізь мене стань на ще один дотик ближча направду нас розділяє багато кроків та мало міцної тиші я мрію бачити твою […]

немов моль що згорає у полум'ї свічки я лину до тебе шляхами безкрилими світ озирався на когось очима голими хтось озирнувся на світ (і ними були ми!)

прокиньтесь прокиньтесь життя за межами виміру тебе вклала спати не мама але кома прокиньтесь прокиньтесь смерть - обмеження простору якщо психіка - внутрішній світ зовнішній повен космосу прокиньтесь прокиньтесь це сигнал не тривоги - відліку коли буде тиша ти знайдеш себе в паралелі іншу прокиньтесь прокиньтесь поки не […]