Українські вірші

Що кожну ніч докучливо стукоче за стіною у пустій квартирі?, Що крає душу в цій глибокій нагнітаючій пітьмі., То певно серце так тріпоче, пульсуючи зжимає, завмирає, нагадуючи про нестерпний хворобливий біль, який не покидає ні на мить. Закривши очі—затихає, лиш голос в світлій голові нашіптує і спонукає до […]

Ой летіли дикі гуси У осінню пору… Бо стомилися у русі Й сіли біля двору. Вийшла з хати донька Тоня Плаче і ридає… Мама вмерла, каже доня, Весь рід покидає… Й заплакала Україна, Наша рідна Ненька. Адже в кожної людини Як щемить серденько… За Ніною Матвієнко Зорею Вкраїни… […]

Дивне явище природи, миттєва краса. Феєрічний зіркопад, дарують небеса. Погляд догори жагучий, очікуєш ту мить. Що секундою блискучою, бажання пролетить. Обрій неба в зірочках, танцюючі свіркає. Шлях бажань,як в казках, людям обіцяє. Хай закінчиться війна, встигла загадати. Згине хай смертельна тьма, що ж іще бажати? Хай співають солов'ї, […]

Дивне явище природи, миттєва краса. Феєрічний зіркопад, дарують небеса. Погляд догори жагучий, очікуєш ту мить. Що секундою блискучою, бажання пролетить. Обрій неба в зірочках, танцюючі свіркає. Шлях бажань,як в казках, людям обіцяє. Хай закінчиться війна, встигла загадати. Згине хай смертельна тьма, що ж іще бажати? Хай співають солов'ї, […]

Вбиті,вбиті,вбиті! Кожного ранку новини. Лютують війська недобиті, а в чому цивільні винні? Господи,скільки вже можно, бачити кров і страждання? Це може настигнути кожного, якщо не зупиним над нами знущання. Закатовані,вбиті,знедолені, каліки,без ока,тяжкі. Визволяти прийшли нас тут ,,грьобані", жорстокі,загарбані,чужі. Сволота обурена,злюча, поводять себе,як царі. Розплату народ вимагає неминучу, за […]

Моя душа не сповнена надії там залишились тільки мої мрії ті мрії про які ніхто не зна та мрія в неї є тільки одна.Сім'я щоб разом вся зібралась ніхто нікуди не пішов а просто сів за тим столом та мовчки посидів та навіть і без тих вже зайвих […]

О, панно Інно, панно Інно! Я - сам. Вікно. Сніги… Павло Тичина О, пані Музо гонорова! Я - сам. Вікно. Дощить… Збираю віршів ваших грона, і сльози у душі. Гортаю подумки рядки, йде кругом голова… Погоджуюся залюбки: все це лише слова. Слова - нащадки творчих мук… А за […]

Ти мене не згубиш снарядом, ти не в праві цього робити. Я не знала тебе бути братом, щоб постійно тобі годити. Нам с тобою не по дорозі, в мене є держави творіння. А ти з гвинтівкою став на порозі, ти не брат,не моє ти коріння. Ми не знайдемо […]

Ми армійці то є сила тож не скорить вража сила. Ми прийдем туди де смута з нами прийде й захист люду ми ішли до вас далеко тож ми спрагли на шляху. Тож ви йдіть на службу сміло тільки вибір обміркуйте тут служити може кожен,а не кожен дійде шляху […]

Ми армійці то є сила тож не скорить вража сила. Ми прийдем туди де смута з нами прийде й захист люду ми ішли до вас далеко тож ми спрагли на шляху. Тож ви йдіть на службу сміло тільки вибір обміркуйте тут служити може кожен,а не кожен дійде шляху […]

Зруйновано. Знищено. Вбито. Лиш сум, наче тінь, біля тебе… Як вірити вже? Як любити? Чи чує нас хтось там, на небі? І вмить припиняє  дебати хлопчик-кульбабка з телеекрану: «На фронті б‘ється мій батько, а я маю битися з раком!» Сльоза застилає очі - ти мусиш тепер пам‘ятати, що десь […]

Любові крила має ти лети до сонця до мети. Лети до мрій ,свята і весни лети до щастя і сім'ї любов то скарб ,що даний нині у лихоліття і жнива. Люби,живи долай борись бо ти людина,а не скот,що вже ведуть злодюжки на убій. Ти є живий знайди мету […]

Любові крила має ти лети до сонця до мети. Лети до мрій ,свята і весни лети до щастя і сім'ї любов то скарб ,що даний нині у лихоліття і жнива. Люби,живи долай борись бо ти людина,а не скот,що вже ведуть злодюжки на убій. Ти є живий знайди мету […]

В житті зустріла чоловіка, він мужній,добрий і на часі, він командир є групи війська, захисників кордонів часті. Він прикордонник,поруч ворог, наразі так і є-геть близько. Він Харківщини нюхав порох, і захищав частину міста. Давно він полюбив це місце, навчався в ньому років 20 тому. І близький друг живе […]

Забуяла груша у моїм саду, Родом із дитинства, її обійму… Листя із плодами кольору бордо, Спогади в минуле вітром віднесло. Ми ж зростали разом, в школу я пішла… Твоя пишна крона, як сама Весна! Проводжала в юність…соковитий смак… Поцілунок перший, то любові знак. Ти мене стрічала кожної весни, […]

Коли закінчиться війна? Коли страхіття завщухає? Коли повернеться рідня, що за кордоном прозябає? Коли закінчується ці сльози? Хоча ніколи-не минає, ця біль від втрати сина ,доньки, цей шрам довіку припікає. Коли затихнуть ці гармати, що землю вирвами вкривають? Коли ми зможем мирно спати? Коли всі пісні заспівають? Коли […]

Коли нарешті все це закінчиться, Коли настане спокій й тишина, Я хочу щиро Богу помолиться Й подякувать, що кінчилась війна... Подякувать, що ще жива, здорова, Що біля двору вже нема солдат, Що можу стати на коліна знову У тишині, без звуків вибуху гранат. Сказать "спасибі", що не їздять […]

Дівчино, отямся ! Ти вже ж гниєш заживо. Чи не бачиш яка стала ти плешива? Що ж ти робиш із собою… Заздрість, ревнощі по колу Коли навчишся темряву давити ? Коли почнеш за інших вже радіти ? А розумієш, не буде щасливої сімʼї Не буде в тебе щастя, […]