Українські вірші

Я вже сивію, мамо, вже сивію, Вже не літаю, як раніше, в снах. Вже серпень літ моїх летить у вирій, А я ще, грішна, думаю: весна! Уже бджола втомилась від польоту, І крапля меду світла, як роса. На сонці диня гріє свій животик, І марить дощ про свій […]

Батько біліє з роками, В хаті стає світліше. Ми сиротієм без мами І боїмося тиші. Щедро цвіте черешня. Світяться мамині вишні. Мама, для нас безгрішна, Наче в садочок вийшла. Світе мій, леле, білий З рук ваших відкривала. Ніжні, єдині, милі... Тільки життя так мало.

Я більш не прилечу до дикої пустелі, де пили і сокири винищували рай, де у селян не стало ні хат, ні стін, ні стелі, де вже хлоп'я ніколи грибів не назбира. І ти, мов птах, юначе з розп'ятою душею, на Шпиль-горі високій не дихаєш - гориш, бо ні […]

Я більш не прилечу до дикої пустелі, де пили і сокири винищували рай, де у селян не стало ні хат, ні стін, ні стелі, де вже хлоп'я ніколи грибів не назбира. І ти, мов птах, юначе з розп'ятою душею, на Шпиль-горі високій не дихаєш - гориш, бо ні […]

Я більш не прилечу до дикої пустелі, де пили і сокири винищували рай, де у селян не стало ні хат, ні стін, ні стелі, де вже хлоп'я ніколи грибів не назбира. І ти, мов птах, юначе з розп'ятою душею, на Шпиль-горі високій не дихаєш - гориш, бо ні […]

Я більш не прилечу до дикої пустелі, де пили і сокири винищували рай, де у селян не стало ні хат, ні стін, ні стелі, де вже хлоп'я ніколи грибів не назбира. І ти, мов птах, юначе з розп'ятою душею, на Шпиль-горі високій не дихаєш - гориш, бо ні […]

Я більш не прилечу до дикої пустелі, де пили і сокири винищували рай, де у селян не стало ні хат, ні стін, ні стелі, де вже хлоп'я ніколи грибів не назбира. І ти, мов птах, юначе з розп'ятою душею, на Шпиль-горі високій не дихаєш - гориш, бо ні […]

Тече між нами сонячне тепло - останній спалах стомленого літа. Діди гуділи сонно: ,,Напекло ж". А хтось зронив так мудро: ,,Будем жити". А я бентежусь, наче щось гублю Чи, може, вже навіки розгубила. А я в житті цім, мабуть, однолюб. Спасибі, літо, що я маю крила. Спасибі, літо, […]

На межі весни і літа ягоди теплом налиті. В гойдалках злітають діти на межі весни і літа. На межі весни і літа земля хоче молодіти. Миру прагнуть мами й діти на межі весни і літа. Голуба назвали гуля. Він літає вище кулі. Колискову, та не ,,люлі" нам кують […]

Дай, Боже, повернутися з війни Усім, хто захищає рідну землю. Повірте,в тім немає їх вини, І я вклоняюсь воїнам доземно. Дай, Боже, дочекатися рідні і сина, і коханого, і тата. Не дай погаснути життю, о, ні, коли лютує зброя супостата. В молитві я звертаюсь до небес. Вони пресвітлі, […]

Я чекаю тебе з війни навесні із боїв кривавих. То чи сниться, чи мариться сніг, чи то ти вже в тій віхолі жвавій. Я чекаю тебе з небес, коли вже помирає й надія. І душа, мов голодний пес, уночі вже не молиться - виє. Я чекаю тебе...нема вже […]

Скажіть, що ви живі, що міни вже слухняні, як ріпи, якщо їх так дружно всім тягти. Скажіть, що ви живі - хоч відзвуком в тумані. Його, як вогник свічечки, так хочу зберегти. Скажіть, що ви живі. Казали ж, не воюєте і позивних немає у вашому бутті. Та ви […]

Свята Церква винесла вирок Дівчині до страти Вирок через сумнозвісну, Інквізицію Святу Дівчат вродливих, гарних, спалено у полум'ї багато Дівчину за красиву вроду, спалять чергову, молоду Дівчина час проводила останній, у темниці Серед мороку думок життя перед очима промайнуло Бряцнув замок громіздкий, серце йокнуло Дівиці Грубий голос священника […]

Свята Церква винесла вирок Дівчині до страти Вирок через сумнозвісну, Інквізицію Святу Дівчат вродливих, гарних, спалено у полум'ї багато Дівчину за красиву вроду, спалять чергову, молоду Дівчина час проводила останній, у темниці Серед мороку думок життя перед очима промайнуло Бряцнув замок громіздкий, серце йокнуло Дівиці Грубий голос священника […]