Травма — не вирок
Травма — не вирок. Це підпис кров’ю Під договором з власним «вставай». Це коли світ б’є не для злоби, А щоб ти згадав, хто ти є насправді. Це не про жалість і не про сльози, Не про «як шкода» і «ти тримайсь». Це коли душу ведуть крізь грози, […]
Знову (із неопублікованого, 1999 р.)
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете. знову спокій дрімотний на душу впаде, огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою, і приспить колисковою - мрійною, легкою. І тремтітиме довго на віях сльозинка, і співатиме кволо у грудях крижинка. Буде жалітись долі серцем зболена мрія і чекатиме волі, що її відігріє. […]
Іній, наче срібний дим
Сонячним зимовим днем Іній сипався з дерев, Як блискучі намистинки Впав додолу із ялинки, Із берізки та сосни Рясно сипався униз, Із тополі й горобини Розсипався срібним димом. З калинового куща Розлітався по кутках Та й просторого подвір"я, Наче біле-біле пір"я Із відтіночком блакитним, Землю устелив, мов килим. […]
Іній, наче срібний дим
Сонячним зимовим днем Іній сипався з дерев, Як блискучі намистинки Впав додолу із ялинки, Із берізки та сосни Рясно сипався униз, Із тополі й горобини Розсипався срібним димом. З калинового куща Розлітався по кутках Та й просторого подвір"я, Наче біле-біле пір"я Із відтіночком блакитним, Землю устелив, мов килим. […]
Родина
Немає вірніших друзів, ніж ті, з ким кров і тиша — на двох. Родина — не слово і не союз, а дім, що стоїть, коли ти знеміг. Вони не зрадять — навіть у втомі, навіть коли між нами мости. Бо ми не рахуємо ролей чи провин — ми […]
Чоловіче слово
Світ — хиткі папери, підступні угоди, Де підпис ховає зраду. Та є закон вище натовпу й мод — Закон того, хто не шукає відступу. Чоловіче слово — не вітер у полях, Не обіцянка, що зникне до світанку. Це підпис кров’ю на крутих життєвих шляхах, Твердість кроку від порога […]
Справжні друзі
Друзів не кличуть, коли на столі є вино, І коли успіх малює яскраві картини. Друг — це той, з ким ти разом ішов на саме дно, І хто не лишив, коли шторм налетів у спину. Вулиця вчила: не вір солодким словам, Вір лише рукам, що в біді підставлять […]
Вогонь, що гріє зсередини
Коли гасне місто і день затихає в утомі, А м’язи гудуть від важких п'ятнадцяти годин, Я не розчиняюсь у звичному колі та домі — Я залишаюсь зі світом один на один. Звідки береться та сила, що змушує встати, Коли вже, здається, вичерпано весь ресурс? Це не зірки, не […]
Погляд у вічі страху
Страх не приходить із криком чи громом — Він тихо заходить, як злодій, у дім. Він шепоче: «Здайся, стань невідомим, Розчинися в натовпі, зникни як дим». Він малює поразки, рахує падіння, Він каже, що шлях твій — то марна ідея. Та я з тих, хто не знає, що […]
Незламна опора душі
Коли світ розсипається, мов картковий будинок, І фундамент під ногами стає водою, Я не шукаю жалю чи сторонніх підтримок — Я стаю на опору, що завжди зі мною. Вона в мені — від маминих перших уроків, Від того «вставай», коли вперше упав. Вона з Йосипівки, з її тихих […]
Скарби в очах дитини
У її очах — скарби, яких не купиш і не вкрадеш. Це не про золото, не про книжки чи знання. Там — проблиск мудрості, яку вона колись осягне, Моральна стійкість і гарт щодня. Там сила тіла і відвага живої думки, Уроки, що батько дає не словом — життям. […]
Ціна кожного ранку
Мій ранок коштує дорого. Не в грошах — у зусиллях над прірвою сну. Коли о сьомій місто ще дихає волого, я вже затягую вузол, починаю свою війну. П’ятнадцять годин — від світанку до глухої ночі. Це не зміна — це виривання шматків життя. Коли від втоми печуть і […]
Бій із самим собою
Щоранку я виходжу на ринг без свідків. Без музики. Без оплесків. Навпроти — я ж сам, але з очима ліні, страху і тихої зради. Він знає, де болить. Він шепоче: «Почекай. Завтра. Не сьогодні». Він носить моє ім’я і вміє ховатися під виглядом втоми. Я сумніваюсь. Не завжди […]
Дисципліна — мій щоденний щит
Дисципліна — мій щоденний щит, Не гнів і не сліпа агресія. Коли всередині буря кричить — Я мовчу. І саме цим перемагаю. Я не шукаю легких днів — Я готуюсь до важких. Бо хаос ламає слабких, А порядок тримає живих. Мене не рятує настрій, Мене рятує режим. Коли […]
Полк “Азов” – сталевий щит
Коли над краєм грім заграв, І небо вкрилося вогнем, «Азов» на битву знову встав, Щоб зупинити люте зле. Вони – мов буря серед ночі, Як блискавка вогнем горить, В очах – залізо, серце – в зорі, І кожен з них стоїть, як міць. Маріуполь пам’ятає воїв, Що в […]
Бандурове: шлях крізь років
Бандурове: шлях крізь років Десь край лісів, де тихі води, Де вітер грає між дубів, Стоїть село – окраса роду, Сповите шепотом степів. Колись давно, в часи минулі, Прийшов сюди козак Бондур, Знайшов тут землю не забуту, Заклав він хутір між горбів. До нього друзі долучились, Наливайко й […]
ПАМ’ЯТЬ ТИСЯЧОЛІТЬ
Земля не кричить — вона пам’ятає Кроки, що йшли по ній нишком у гріх, І тих, що стояли до самого краю, Не зрадивши правди і честі своїх. Вона чула клятви, промовлені вголос, І ті, що ламались у першій же тьмі. Земля — то не камінь, не пил і […]
ПАМ’ЯТЬ ЗЕМЛІ
Земля не кричить — вона пам’ятає Кроки, що йшли по ній нишком у гріх, І ті, що стояли до самого краю, Не зрадивши правди і честі своїх. Вона чула клятви, промовлені вголос, І ті, що зламались у першій же тьмі. Земля — то не камінь, не пил і […]
