Українські вірші

Ударило, як від струму, Коли побачив я тебе. Твої гарні, пишні, груди, До цих пір мене трясе. Ти пройшла і не дивилась, На мене такого жебрака. Довго ще ночами снилась, А я шукав хто ти така. Одного разу у садочку, Побачив там тебе. Ти стріляла із рушниці. Знов […]

Якщо всі пишуть про любов, Тоді я напишу про тебе: Чорна сорочка до підлоги, Блакитні очі, немов море. День минає, і роки йдуть, Та тебе мені вже не забути. Твоя усмішка щаслива моє серце полонила. Не поет я, та любов творить чудеса І виливається в ці тонкі слова.

Побачив твої гарні очі Вони неначе океан А памʼятаєш наші ночі? Все здув той клятий ураган І знову ми як незнайомі Хоча все знаємо, повір ! У кого що тут на душі А кто дикий як звір Я протираю свої очі І почуття неначе втратив зір Побачив світ […]

А я все дивилася на горизонт. Дивилася на захід сонця, Дивилася й думала. Я думала про все. Я думала і про життя, і про нездійсненні мрії, й про кохання, й про надії. Але я все дивилася на горизонт, На таке яскраве та далеке сонце. Воно заходило за горизонт, […]

Я бачила сон, де була ясна ніч. Там були струмки, гори й ліси. Там була тиша й свобода. Десь у траві співали цвіркуни. Дмув теплий, легкий вітерець, він колихав високу траву. Вдалині шуміли струмки, а в воді відблискувало зоряне небо. На небі ясно світив місяць. А десь так […]

Життя швидко мине. І будеш ти згадувати потім всі ті щасливі миті що провів з людьми. Ти не згадаєш скільки витратив ти на ту подорож. Не згадаєш скільки разів ти запізнювався додому. Ти згадаєш як ти з друзями сміявся, як приколи з них гнав. Ти згадаєш лише це. […]

Можливо я не та. Можливо я не та з ким дружать. Не та кого кохають. А можливо це лише мої нав'язливі думки. Ті думки що заважають спати. Ті думки що переслідують завжди. Ті що заважають спокійно мені жити. Хоча може все таки це я не та. Не та […]

Вона любила каву . Любила її настільки, що пила її цілими днями. Вона пила її по кілька чашок на день. Любила міцну й гірку каву, яка була так для неї шкідлива. Коли їй про це казали ,вона відповідала "шкідливо- це любити". Вона не любила тих розмов. Шкідливо любити […]

Прийде весна, розквітнуть квіти І ріки буйні оживуть. Родить земля, всміхнуться діти, Радість в буденності знайдуть. І пройдуть стежками до річки, Букети квітів наберуть. І до могили, ставить свічки... Тим, хто за волю нині йдуть. Розвіє вітер рідний прапор Над рідним краєм навесні. Те, що буде, не стане […]

Прощай, моя чарівна, мила осінь. Покрились сріблом золоті листки… Ти йдеш на відпочинок - не назовсім, Зустрінемось в зимовім, світлім сні… Ти будеш у морози спочивати, Твоя сестра вступила у права. Благословила всіх природа-мати, Прадавній цикл.., наше буття… Ти щедрою була, всіх пригощала: Буяли ниви, колосилися поля… І […]

Сиджу на небі, гірко плачу. Хочу до тебе, квіточко моя Ти варися у пеклі, звідси бачу Жаль, що не добрав, ще два гріха.

01.12.2025 1377-й день війни Наше "завтра" кує хто попало, Ті, хто мають шалене бабло, Ті, хто може завадить і зрадить, Та ми вперто їм це не дамо. Перешкод по дорозі багато, Та збудуєм майбутнє самі, Дуже вдячні партнерам і друзям, Допомога важлива завжди. Самостійно ми створимо "завтра", Без […]

Ти зʼявилась у снах Як зустрілися — не знаю, але чомусь велику любов до неї маю, не знаючи, хто ти, не знаючи, як ти опинилась зі мною. Але я радий, що доля не байдужа до мене — підкинула такий подарунок. Вона прийшла до мене в снах, і, бачивши […]

Вона прийшла навесні, Та пішла у зимку. Її ніжні, ласкаві обійми, Її чорне, вугільне волосся Зосталися в моєму серці. Ті сонячні дні у літку, Коли легкий вітерець Грався з її волоссям… Вона сяяла — мов друге сонце.

Я сумую за тими днями, Коли життя було безтурботним, Коли пташки співали Свої веселі пісні. За тими днями, тими роками — Як же я за ними сумую. Коли дивишся в поле І розумієш — це твоє, Це те, що ніколи не забудеш.

Біль — це так солодко, Що й словами не описати. І це не біль тілесний, А біль душі, що тліє Як вуглі в багаті Ту рану ти мені лишила — Вона була одночасно Солодкою, мов мед, І бридкою, мов холодний труп. Та все ж — я любив ту […]

Людина — творець. І брехун. Оракул, що не чує власних пророцтв, жрець, який поклоняється собі. Вона будує світ — щоб потім дивитись, як він горить. Вона народжує добро, щоб годувати ним зло. І коли питаєш, хто вона, вона мовчить, бо боїться почути відповідь. Людина — це дно, що […]

Полонила ти серце моє — так раптово, так непомітно. Твій погляд — такий упевнений, а очі — такі прекрасні, що й слів не знайти людських, аби описати їх сяйво.