Українські вірші

- Морфеїв сон - Гаснуть вогні, що дрімоту тримали. Я віддаюсь у владу сновидінь, Морфей хай мене оберігає, І світ ілюзій та навіювань покаже. У сні побачу знову всіх близьких, мов нас різні світи не розділяли, почую знову батька настанову, жалію, бо її прокинувшись забуду. Миттю зміниться ілже […]

- Зима скоро... - Осінь опустила вже куліси, і бачу за лаштунками я сніг, сижу, сумую у каміна, не час, ще рано - почекаю. Вже безсумнівно настає зима, все листя з дерев повипадало, тепер іде зима по іхнім корінцям, і заморозки перші зоставляє. Вже я в горнятко каву […]

- Волога сірість - Прокинувшись зі сходом, я чаю листя заварю, і за робочий стіл сідаю, журнал до себе підтягаю. Така накинулась журба, що в реалі й не описати, за тими білими снігами, за безкінечним синім небом, за піною, солоною, морською, за трескітом нічного попелища. Щасливими були ті […]

- Мої крила - Бажаю свободи досягнути, як у небесній синеві птахи, розправить крила, й забуть, як по землі ходить. Літати, забувши всі негоди й непокої, побачить барви різних, небачених світів, щоб не було ні правил, ні завдань, Обов'язки забути і злетіти... Щоб закони й усіляки забобони, ніякой […]

- Думаю-Гадаю - Про все що можна думаю-гадаю, що у минулому, теперішньому часі, І про майбутнє може погадаю, хай буде там, що буде, говорю! Ніхто з тих архіологів величних, В очі динозаврів не глядів, ні Ванга, ні бідолага Нострадамус, нічого предсказати не змогли. У сьогоденні писарі великі, ютубери, […]

- Окоянний - Як бунтівний пророк, я окоянний, мовляю про людські чесноти, історію й перешкоди на шляху, про ідентичність, і старі народи, А сам я грішен, каюся прилюдно, і сам життя у повноті не знаю, ще молоко з вустів не обсихало, і часу, на муки совісті не згаїв. […]

- Блудний син - Я овечка серед біла стада, що чорним хутром заклеймяна, собі я сам бровади напіваю, і в думах, замислах живу. Може я блудний син, той хлопець непутящий, що на чужині спадок витрача, прибився знову, я стада-білоснігу. Не радий знову, в домівлю повертатись, не радий стільки […]

- Бавовна - У світі цім, день у день не сходиться, усе летить дригом догори, З цього деяким регочеться, а комусь - плакать хочеться. Не розумію сили тих, хто втримує стільки бавовни в голові, я відсторонений, для всіх як мишка, за ними я крадуся тишком-нишком. Та все ж […]

- Величні гори - На піку всіх земель я не бував, проте видав Говерлу з перших місць, така краса, могучі гори кам'яні, незрушні, древні, невмиручі. Історія народів тут цікава, у горах кізок випасали, сироварні неспішно відкрівали, і продавали смачний сир. Жили тут величнії мольфари, ткачі свої полотна ткали, […]

- Паросток - Паросток - нове життя, мінливе та слабке буття, і зрощує його час неторопливий, тим, що було закладено в насіння. Окропить його перший дощик, і перший град його поб'є, підсипде добрив щедра молодь, і перша гусінь листя обгризе. Сила в цьому паростку велична, пробьеться і скрізь […]

- Теорема - Наук без ліку знаю я, не всі, але кипу велику, тяжко відзначити одну, але математика - цариця! Відомо їй усе, й про кожного із нас, коли народжені були, коли померли прабабки й діди, і статистично - коли помремо й ми. Сила в ній прихована така, […]

- Люди - Люди добрі схаменіться! уже й нема моєї віри в людство, усі зустрічні лицеміри й дурні, для них довіра - тридцять срібняків. Страшніше тільки люди у гріхах, що обжираються, без голоду й устану що возгордилися, своїм буттям, що в страсті, сліпо слідують бажанням. що гнівом, до […]

- Обвуглені уламки - У ніч коли згоріли всі мости, всі хати синім позаймались, лиш я стояв у лісі посивілім, Сам ліс, від жаху пеленою взявся. І йшов, я по згорілим хатам, ікони й крести не помогли, згоріли, бог не захищав їх, ще жевріли вуглі на попелищі. Усе […]

- Другі очі - Віками люди, таких проблем не мали, а зараз, без всіляких угризінь, свої прекрасні очі витирають, у обмін на знань море, і мільйони їх. Тих геніїв нещасних тихоплинних, що здоров'ям, платять кривавую ціну, до часу був таким і я, і мовлю: люди схаменіться! Не вартує […]

- Духовний - Я співчуваю всім, чужий для мене гнів, люблю усіх братів, живіть у мирі всі! Гріхи спокутую свої, і вам хочу допомогти, позбутися пороків, на небо вознестись! Любов - найвище почуття, вона наснагу нам дава, гордитися не слід, краще обминути гріх! Мої друзі то всі, люблю […]

- Земля і Небо - На небі янголи святі, без гріху у душі своїй, а на землі страшнії люди, порок у їх душі вирує. Я на краю, плин часу зупинився, хоча я не святий, над головою німб, кривавий, із шипами, не мучений, я знаю, в глибини пекла не […]

- Журба в степу - Коли повстала та пітьма, туман країну обвива, на ту червоную калину, в степу нахлинула журба. Похилилась у лузі червона калина, зажурилась наша, славна Україна! А ми тую червону калину підійдемо! нашу, славну Україну розвеселимо! Зі всюди наш гімн лунає, й пітьму у душах […]

- Кий - Бував в столиці я проїздом, ростуть там хмарочоси і будівлі, стара історія з сучасним перевилась, і тепер від болю перша ізкривилась. Старі літописи історію віщають: жили там Кий, Хорив і Щек, брати, і їх сестриця Либідь, і Кий, той князь, наш Київ заснував. Та не […]