Шторм
Дурний прибій реве. Та чинять опір Уламки скель, гранітні береги, А море вивертає синій погріб — Утробу, де дрімають вороги. І мчать в тягучу темряву розбиті Латунні амфори, кістки, цвяхи. Шторм роззявляє пащу кожній миті. Стікає піна. Мить жере страхи. А берег — це старий хижак затятий, Що […]
Ті, що не тріскають від першого удару
Ми — наче скло, що вилите з води, Яке тремтить на грані дня і ночі. Ми біжимо і губимо сліди, Уламки скла кидаємо тьмі в очі. Життя людське — мов спалах сірника, Мить промайне — залишився опалок. Тримає нас чиясь тверда рука, Але із часом — тліє лише […]
Є істини…
І серед звичних істин живе тиша, Яка питаннями ламає світ, Мов сольовий кристалик, вперто кришить З середини цей сталий моноліт. Вона повзе, як плісень живописна, По рівних строфах догм і теорем, І раптом кожна буква рукописна Вагу втрачає посеред дилем. Там, де були стовпи гранітні «треба», Тепер стирчать […]
.Ті, що не тріскають від першого удару
Ми — наче скло, що вилите з води, Яке тремтить на грані дня і ночі. Ми біжимо і губимо сліди, Уламки скла кидаємо тьмі в очі. Життя людське — мов спалах сірника, Мить промайне — залишився опалок. Тримає нас чиясь тверда рука, Але із часом — тліє лише […]
Годинник все стриже…
Стриже годинник стрілками туман, Немов кравець сукно наосліп кроїть. Щовечора утомлений шаман, Гортає дні, немов відверту сповідь. Хвилинні леза ріжуть сивину, Яка осіла на дахах й парканах. Струмком секунди ллються у труну Тих почуттів, що порпаються в ранах. А час жує залізне полотно, Ковтає ліхтарі, як гострі голки. […]
На теплі скибки ріже час хвилини
Секунди пахнуть кавою і хлібом, З ковтками кави закипає час, Із перевернутої чаші неба, Прозоре світло огортає нас. На теплі скибки ріже час хвилини, Годинник вперто меле почуття. Шукаєм в гущі кави ми глибини І крихти недопитого життя. А дим над чашкою — мов біла грива Коня, що […]
Знеможені…
Пересихають ріки – бідніють люди... Згорають ліси – їдкий смог повсюди... На розоранім полі, без води не росте – Марніє, вмліває, безврожайно помре – Маленька билинка – І таких мільйони – Маленькі люди – поламані долі, Знеможені – шукають прихистку в тіні, Дерев, яких спалили навесні...
На межі
Між секундами вдих і видих, Тіні плавляться, наче віск. Залишивши лиш світу вивих, Час утратив свій звичний блиск. Ртутне небо стікає в склянку. Думка знову втрачає суть, Ми блукаємо до світанку Серед привидів, що зовуть. Проростають зі стін дзвіниці, Мчать нас потяги — мов на «фас». Рве судини […]
Картка абонента
Усесвіт крутить шестерні іржаві, Цілує вечір шрами на крилі. Минуле спить у вицвілій отаві, А я рахую кроки по золі. Що є, те є. І я живу, як можу. Просіюю крізь пальці часу дим. Квиток купую на перон порожній, Де ліхтарі ковтають світло зим. Душа — мов кактус […]
Де розклад переплутав календар
Коли життя жбурляє на задвірки, Де пахне пилом і цвілим сукном, Дощі у пам'яті латають дірки Палким, але розбавленим вином. Там ліхтарі — мов жовті кашалоти, Які ковтають ніч у стравохід, А тіні вишивають антресолі, Чекаючи на твій зворотний хід. Там час повзе, як гусениця синя, По ребрах […]
У човні пливуть двоє у літо
У човні пливуть двоє у літо, Де грайливо мартини літають. Твої ноги стоять серед квітів, Вдалині білі хмарки кружляють. Небо синє торкається жита, Що з волошками переплелося. Ластівки вдалині гордовиті, Заплітають березам волосся. Соловейко за гаєм блукає, Він кохану шукає рідненьку. Сльози з сумом свої витирає, Виглядає свою […]
Рвеш тенета
Рвеш тенета, струни плачуть. Схили долі вітри вкрили. Очі знову милу бачать, Ночі волю снам відкрили. Йду, де ластівок сліди, Де ходила зранку мила З коромислом до води Й моє серце полонила. Полетиш в далекий край, Забереш з собою крила. Ти мене не забувай, Моя мила, незрадлива. Йду, […]
Зимовий вечір
Зимовий вечір крилами кохання зігріває. Мороз не злиться, він уже все знає, Що я закоханий стою на кризі почуттів. О, лиш би лід не тріснув, цього я хотів! Хурделицею завіва вітер холодний, Та що зима, як я вже не самотній! Мороз тріскучий не злякає жодний, Ти інеєм малюєш […]
Вдень і вночі шепочу я твоє ім`я…
Твій легкий стан, твої п`янкі вуста, Ідеш зі мною по засніжених містах. З тобою поряд я, і ти - моя сім`я. Вночі і вдень шепочу я твоє ім`я. І в кольорові заметілі конфеті, І в радісні яскраві дні, і в дні гіркі, Я шепочу твоє ім`я! Кохаю я! […]
Я кохаю, мила, вір моїм словам
Зіронькою з неба прилетіла ти, Цей мороз тріскучий залишив сліди. Я кохаю, мила, вір моїм словам, Ключики від серця я тобі віддам. Метушаться за вікном знову снігурі, Як на кухні мила з ранньої зорі. Подарую квіти, обніму за стан - Зашарілись щоки, наче той тюльпан.
Осінь
Вже осінь коси запліта деревам, Останній полетів ключ журавлів, Художниця мазками намалює небо, Небесно-синє як і я хотів…
Легка як ангел неземний
Ти мій сум, моє кохання, В поемі цій ще не кінець. Лиш біль сердечного страждання, Не зміг завести під вінець. -Мені нікого вже не треба, Сказала ти мені. Лише плакуча верба З тобою у ці дні. Ти вже готова до зірок, Я обіймаю твої руки. Ти робиш несміливий […]
Мені сьогодні знову снилась ти
Мені сьогодні знову снилась ти… Твій голос чую навіть через сон, Коли спросоння піднімаю телефон. Життя не вайбер, не зітреш його рядки. Ти мені снишся, знаєш це чи ні? Мій ангеле, сумую за тобою. До мене йдеш ти легкою ходою, Ступаючи нечутно, наче уві сні.
