Душа
А я душа і все літаю По світах невидимих землі Тут кольорами зорі так ніжно вигравають Що любуватись ними можно вічнії часи Тут люди на одні планеті Що трошки більша ніж нашая земля У війни грають тільки в інтернеті Щасливі всі нема навіть бідняка На інші попелом все […]
Закоренілі дерева…
Закоренілі дерева корчувати тяжко — Особливо ті, що ростуть з голови. Їх коріння невпинно і вправно, В фундаменті роблять дірки... Їх крони й гілки – важка ноша, Опале листя й насіння – це бруд, Їхній вигляд для людей – це сором – Що забирає віру в себе, і […]
ПРИЙМАЮ ВСЕ
Вже хочу в осінь, в сирість, хмурість, До впалих, скручених листків, (І не каприз це, і не дурість), І клен щоб золотом горів. В дощах, промінні і без сонця, Щоб сам яскравістю світив, Стояв, дивився на віконця, Під вітром ніжно шелестів. Дощем вмивався серед двору, Мовчав в тумані […]
БАЖАЮ
Все бажаю в ту осінь зайти, У квітучі ті ве́сни далекі, В пінкі хвилі, у їх береги, Де лунає і щебет, і клекіт. Ще бажаю по полю пройти, Колосків його, маків торкатись, І присісти, між трав прилягти Та колючість проміння піймати. Там бажаю заснути на мить, А точніше […]
Мармурові хмари в місячному сяйві
Ти народилася вночі. І я про це не знав ні разу. Лежав ще сніг. А на печі Хтось проказав крилату фразу: "Ми плачем, в світ приходячИ, І, з'ясувалося, недарма..." Бо ми тут лише глядачі - Такою стала наша карма. Але життя взяло своє - І ти росла. Активна […]
КРІЗЬ ПАМ’ЯТЬ
Духм'яні яблука в саду, Ряд хризантем побіля хати... Руки́ не тягну --- не зірву́, Щаслива --- маю що згадати. Пройтися б гаєм і садком Та берегами і узліссям, Десь йти відкрито, десь тайком, Вслуха́тись в щебет, що розлігся. Вдихнути яблук аромат, В красу калини задивитись... Давно вже знищено […]
КРІЗЬ ПАМ’ЯТЬ
Духм'яні яблука в саду, В ряд хризантеми біля хати... Руки́ не тягну --- не зірву́, Щаслива --- маю що згадати. Пройтися б гаєм і садком, Ще берегами та узліссям, Десь йти відкрито, десь тайком, Вслуха́тись в щебет, що розлігся. Вдихнути яблук аромат, В красу калини задивитись... Давно вже […]
МОЯ ТИ ХОРОША!
Обміліла... Моя ти хороша! Не вберіг і на пагорбі Хрест, Повір слову --- така ж ти пригожа І в вінках ледь жовтіючих верб. Твоїх хвиль дотулитись спішила, Сотню верст подолала, а ти... Після літа, на жаль, обміліла, В твої во́ди уже не зайти. Ненадовго я тут й ради […]
Поза часом
Вони збирали зиму в рукави І гріли пальці об холодні зорі. Де бракувало слів, вони жили В єдиному дзеркальному просторі. Він бачив тишу у її очах, Вона ж пила його гарячі тіні. Іскрилася дорога в ліхтарях, Якою йшли, усупереч рутині. Там розсипалась логіка у сміх, Коли від суму […]
До дому
Колись ми всі жили своїм життям — Хтось будував, а хтось орав поля, Хтось хліб ростив, щоб пахнув теплим ранком, Хтось дітям ніс любов у рідний дім. Хтось мав верстат, хтось — трактор у дворі, Хтось пік хліб, хтось сіяв і збирав, Хтось просто мріяв в мирному житті […]
Розмова з холодом
Ти у вагон пробрався непомітно, На шкірі гуси викликав мені! Як в при тобі мій рій думок розквітне? Ну, розбуди хоч сонце вдалині! Тепло прийде із сонцем, а з тобою, Поки цього не сталося, терплю, Тремчу і мерзну, хвацький наш ковбою, І в студні згадкам ложе постелю. Із […]
Де ходять сни
Цвіте кришталь у тиші з порцеляни, І шовком дихає весняний сніг, А місяць срібну нитку сяйвом ткану Вплітає в сни, що впали на поріг. І тануть сутінки в глухих просторах, Скидає вечір зорі із долонь. А вітер у дзеркальних коридорах Гортає віддзеркалення погонь. Там час плете мереживо зі […]
У чашці кави тануть всі сліди
Нарешті відпускаю. Все. Іди. Нехай дорога стелиться, мов килим. У чашці кави тануть всі сліди, І день стає прозорим та безсилим. І сканер, що малює тихий хід, Вже не зчитає прожиті хвилини. Минуле йде в підземний перехід, Де розквітають кахлі та ліпнини. Прощай. Повзи, як равлик по стіні, […]
Німо рветься межа
Тут небо висить, як старезне рядно, І місяць тримає його рудим цвяхом. Життя підкидає уверх і — на дно, Тут кожна хвилина вже випита страхом. А душі босоніж по скалках ідуть, Змиваючи кров у калюжах із криги, І пам'ять гортає в засліплих очах Нечитані ще і вже спалені […]
Ілюзії контролю
Живеш отак у планах і надіях, Фантазіях і мріях, бачиш сни... І почувався би відмінно в цих "подіях", Аби не дійсність і безжалісність війни. Коли відволічешся від тривоги, Від вибухів, гудінь БПЛА, Здається, що ти завжди маєш змогу Життя контролювати. Як бджола, Ти зранку "перевіриш вдома соти, Почистиш […]
Етичні кордони чудес
Мерці нас бомблять. Радують себе. Їм кожна наша смерть - тріумф, утіха. Тож їх цабе щодня по нас довбе, Щоб затопити українців лихом. Нам кепсько. Всім. Панує кулемет. Тепер нас смерть заповнила до краю, Бо наші дні блукають круг ракет, Шахедів, бомб і лиховістей зграї. Всі почуття, здається, […]
Між відчаєм і сном
Страх тихо їсть хвилини із фанери, Застиглі на краю мого життя. Іржавіють небесні револьвери, Стріляючи у прірву забуття. Час витікає ртуттю з-під шпалери, І протяг в’яже з нього вже вузли. Там свій мовчазний бій ведуть папери Крізь пальці, що із попелу зросли. Тінь приміряє сукню із бетону — […]
Де душі ходять босими по скалках
Крізь тріщини свідомості щоночі Тече у наші сни частинка правди. Вона змиває грим, судомить очі, Висвітлює ілюзії і зради. Там час стає липким, немов варення, А спогади — мов риби фосфоричні. Вони ковтають наше сьогодення І відкривають істини містичні. Там стелі відпускають аксіоми, І душі ходять босими по […]
