Не вирушили разом під дощем
Гординя пахне димом і вапном, Вона будує стіни — не мости. Страх тулиться за блимаючим склом, Розсипалися в пікселі листи. Підносили своє уявне «я», За золото з фольги вважали бронь. А повз ішла нестримана весна, Та душі не торкнула — згас вогонь. Тепер у серці лиш полинний щем […]
Не вирушили разом під дощем
Гординя пахне димом і вапном, Вона будує стіни — не мости. Страх тулиться за блимаючим склом, Розсипалися в пікселі листи. Підносили своє уявне «я», За золото вважали з фольги бронь. А повз ішла нестримана весна, Та душі не торкнула — згас вогонь. Тепер у серці лиш полинний щем […]
Там космос розчинився у воді
Із сонма зір застиг скляний оркестр: Ряд білих клавіш — краплі порцеляни. Крізь ночі ллється звуків тихий плеск, Лишаючи на небі світлі рани. А знизу плесо — сонна срібна ртуть, Ковтає тих мелодій спад та зльоти. І на глибинах, де соми живуть, Вже чорні клавіші складають ноти. Там, […]
Донести до позиції
Десять кілометрів під важким рюкзаком, У повній броні, крізь липневу спеку. З водою і провізією на плечах знов і знов, Де смерть на шляху виглядає здалеку. Падаєш у пил під тиском неба й землі, Коли знову над головою гудуть ворожі дрони. Підводишся й ідеш у цій страшній імлі, […]
майже святі
Нас більшість у дитинстві похрестили, За нас цей вибір «вищі сили» зробили. Котрі себе правами наділили, Та діяти по-Божому не всіх навчили. Газлайтинг, булінг, прояви аб'юзу — Нам є чим здивувати ввічливість Союзу. Живемо цілий рік собі чудово І не зважаємо ні на чиє ми слово. Та до […]
Космічне одкровення
Зірками всіяне рядно Крізь ночі дивиться на нас, Прокручує німе кіно Стискаючи у жилах час. Удень це зоряне сукно Стає глибоким синім дном, Де сонця вогняне крило Стікає золотим вином. Космічний сизий пилосос Змітає тіні у кутки, А неба вивернутий торс Виштовхує у наші сни. 18 серпня 2026 […]
В похмурому гаю зозуля кувала
В похмурому гаю зозуля кувала, Комусь довгі роки вона обіцяла. А поруч, в окопі, де тиша німа, Солдат молодий, в якого життя вже нема. Він вчора ще мамі писав: «Я повернусь», «Ти тільки молися, я скоро примчусь». А сьогодні зозуля кує і кує, Та тільки солдат той уже […]
Рано чи пізно…
Рано чи пізно настає той час, Коли шляхи розходяться враз. Ти йдеш вперед, і я іду теж, Думаєм — зустрінемось ще десь. Але відстань росте між нами щодень, І те “потім” тане, як димний тінь. Ми вірили — це просто пауза, не кінець, Що доля нас знову разом […]
Вистояли разом
Стихає місто, гаснуть ліхтарі, І тиша знов торкається плечей. Ми шукаєм відповіді угорі, У темряві холодних цих ночей. Але всередині горить вогонь, Який ніхто не зможе загасити. Від тепла твоїх міцних долонь Так хочеться знову просто жити. Бо в кожному серці є свій океан, Де хвилі тривоги […]
Шлях вороття
Гортала фото, мріяла про далі, Про незнайомі вулиці й міста. Боялась, що застрягну у печалі, Що так і не побачу світу та життя. Здавалося, чужина — це свобода, Пакунки, квитки, далекий горизонт… Але тепер інша тривога Накриває, мов важкий фронт. І я не знаю де мій спокій Коли […]
Скурити совість димом сигаретним
Хотілося би просто бути в тиші, Щоб не займав ніколи і ніхто, Щоб було чути, як шепочуть миші, І як спасає люд Ісус Христос. Таке просте бажання - просто бути!, І не просити жодних переваг, Та в нім сьогодні помолились Крути Мільйоном самозречених відваг. І вже не можна […]
Розчарування
Розчарувань намотаний клубок, Що закотився в схованку під ліжко. Він там збирає пил чужих думок І шелестить, немов забута книжка. Його ніхто не хоче розплести, Бо нитки перегнили від чекання. Там замість вовни — спалені мости І попелясті, згаслі сподівання. Його огортує мовчання й тьма, Там павуки плетуть […]
Розчарування
Розчарувань намотаний клубок, Що закотився в схованку під ліжко. Він там збирає пил чужих думок І шелестить, немов забута книжка. Його ніхто не хоче розплести, Бо нитки перегнили від чекання. Там замість вовни — спалені мости І попелясті, згаслі сподівання. Його укутує мовчання й тьма, Там павуки плетуть […]
Поки вони закінчуються
Ти йдеш десять, а може п'ятнадцять, І кожен крок — немов останній шанс. За спиною — рюкзак, броня і зброя, А попереду — невідомість і наказ. Спека пече, земля тримає ноги, Дихання важке, та зупинятись не можна. Над головою часом дрон пролітає — І кожен раз ти думаєш: […]
Законсервую літо у долонях
Я забираю в осінь літні дні і ночі зоряні, що пахнуть медом. В клубок мотаю промені легкі між теплим мохом і холодним небом. Настояний на чебреці туман в горнятко з порцеляни тихо ллється. Загорнутий в затишний кардиган уранці серпень кошеням сміється. Вже не тріпоче листя, а мовчить, кидає […]
Бронежилет для моїх помилок
Де дівся мій ангел? По котрій алеї Оцей охоронець від мене чкурнув? Не пахнув він воском, солодким єлеєм, В кросівках і джинсах старезних він був. Застрягнув в будинку у сонному ліфті Поміж поверхами в прольотах німих, Чи крейдою знову малює графіті На вицвілих стінах сараїв старих? У шумній […]
Коли зникають інші береги
Кімната стислась в обручі стіни. Годинник бив у груди, наче молот. Вона прийшла без шуму й таїни, Принесла в жменях лиш нестерпний холод. — Дивись у вічі, — мовила здаля, — Твоє багаття дихає вже кволо. — Невже під нами стине вся земля? Замкнулося назавжди живе коло? — […]
Бронежилет для моїх помилок
Де дівся мій ангел? По котрій алеї Оцей охоронець від мене чкурнув? Не пахнув він воском, солодким єлеєм, В кросівках і джинсах старезних він був. Застрягнув в будинку у сонному ліфті Поміж поверхами в прольотах німих, Чи крейдою знову малює графіті На вицвілих стінах сараїв старих? У шумній […]
