Українські вірші

Жила дівчинка її звали Софійка та вона навчається в третему класі.Та в неї не було друзів та всі її ображали та ненавидили.Та вона вирішала спитати у мами Мамо,чому ніхто не хоче зі мною дружити?спитала вона та мама відповідає тому що доню вони думають що в нас мало грошей […]

Жила дівчинка її звали Софійка та вона навчається в третему класі.Та в неї не було друзів та всі її ображали та ненавидили.Та вона вирішала спитати у мами Мамо,чому ніхто не хоче зі мною дружити?спитала вона та мама відповідає тому що доню вони думають що в нас мало грошей […]

Коли бачу тебе, мої очі й розум розділяються. А якщо мій погляд стикається з твоїм, я завмираю і різко змінюється напрямок моїх очей. Твої карі очі — темні, наче ніч... Я стараюся не дивитися на тебе, щоб ти не здогадався, шо ти мені подобаєшся. Мій погляд не на […]

Тобою малюються багато можливості, Твоєю невидимою рукою І не найдеться і сумління, Що мій Спаситель не зі мною. Тебе я б ніжному зору Людей, що люблять свій душой. Почую в ніжній серенаді Літаючих птахів наді мною. Ти царюєш в могутній силі І сила та зовсім не для думок […]

Кожен день лунають повітряні тривоги, Школярі ховаються в сховищах. Пасажирів евакуювали з потягів, Вибухи лунають всюди. Руйнуються людські ресурси, Змінюється краєвид кварталів. Сумно спостерігати, Як зникає все перед очима. Давно про цей жах було описано, Кінострічки попереджували раніше, Воплотилося в реальному часі. Аналізуючи зло, яке виходить з під […]

Бо чиясь любов, вона лине літнім туманом. Як тим, що вранці над морем, понад хвилями. Вона лягає на очі прозорим шовком- ситцем, Що його вітер турбує літніми митями. Всотуючись, глибиться у кожну пору, І з кров'ю зрештою, Минає поток до утворення нового. Й м'ятною прохолодою мастить серце, Що […]

Я люблю тебе — не знаю, як сказати, Слів красивих важко підібрати. Та одне я знаю точно й щиро — Ти для мене дуже-дуже мила.

Люблю твою усмішку Люблю тебе не можу забути Ти в моїх думках у моїх снах І хочу завжди поруч бути

Я сплю і бачу в снах тебе- таку прекрасну, ніжну, недосяжну. Ти на відстані простягнутої руки, але водночас так далеко… Повільно, ніби в невагомості, я простягаю руку, з надією торкнутись хоч на мить. Та ти згасаєш, згасаєш, немов іскра, що впала в сніг. Я прокидаюсь, не розуміючи нічого, […]

А я пробачила тобі усе, давно забула й відпустила. Образи й злості серце не знесе — вони ослаблюють могутні крила. Я надихаюся життям. Поразки і розчарування — це мій маленький тихий храм, місце молитви й покаяння. Я все ще вірю у любов — вона навколо і в усьому. […]

як раз побачиш світло в очі - до темряви звертать не схочеш як двічі до тепла прилинеш - так фатум черствості покинеш чим не лікуй тебе безпечність - від звички лишиться залежність єдиний шанс, щоб не скоритись - розбитись, склеїтись, зцілитись

як раз побачиш світло в очі - до темряви звертать не схочеш як двічі до тепла прилинеш - так фатум черствості покинеш чим не лікуй тебе безпечність - від звички лишиться залежність єдиний шанс, щоб не скоритись - розбитись, склеїтись, зцілитись

як раз побачиш світло в очі - до темряви звертать не схочеш як двічі до тепла прилинеш - так фатум черствості покинеш чим не лікуй тебе безпечність - від звички лишиться залежність єдиний шанс, щоб не скоритись - розбитись, склеїтись, зцілитись

Матусею ніжною будеш колись, Коли твої мрії здійсняться прекрасні. Маленькі долоньки до тебе тулись, Даруючи щастя у миті всевласні. Ти будеш дитині співати пісень, Колиску тихенько вночі гойдати, І кожен звичайний, сонячний день, Любов'ю матусі серця наповняти. Ти будеш навчати малечу добра, Любити цей світ і людей поважати. […]

Вже не дивина, що мало хто читає книг. Давно писалося і попереджували для нас, Та хтось сказав, що вигадкою стали. Древні мудреці і пророки попереджували свій народ. Про порушення договору, Будують біди і війни, Народи і свої будуть воювати. Та подумали, що самі вирішуть ці проблеми, А гордість […]

Хочу сказати, що люблю тебе, але це все нанівець, адже це розцінюватиметься як безглуздий жарт. Кусаючи губи в кров, втрачаю найголовніше - себе, продовжую собі твердити, що треба подорослішати, але не розуміючи куди, у кожного своя «дорослість». Підсумок того, що навіть не зрозумієш, коли ти загрався в дитину […]

Волосся уже не таке густе Спадає на лілейні плечі І срібло видно крізь золоте, Воно вже не таке блискуче. На жаль змінився і овал Та посмішка сяє невинна. В очах горить ще той запал, Обвитих дрібно павутинням. Вересень 2026

Цікава штука — інтелект, А особливо штучний. Він знає все: і лайку, й діалект, Працює дуже зручно. Проєкт — готово, аналіз — є, Вся інформація порядок має, Що запитаєш — видає. Та чи мій мозок це сприймає? Собі й не знаєш, куди йдеш, Коли уже напівдорозі, Проте в […]