Сучасні вірші про життя: авторська поезія, мудрість та натхнення

Там, де вгризаються зубами в ціль, Де вдих — початок, видих — вже межа, Зійшлися двоє у запеклий бій: Сліпа Удача й Смерть, як тінь ножа. Удача кості кидає у літ, Сміється в очі, сипле іскри світла. Жбурляє сміхом у польоті щит, Що під вогнем на мить одну […]

У горлі стигне ртуттю мертвий крик, і вигризає з вен в’язкий потік. І темрява повзе крізь звук холодний, і гасне в грудях різкий ритм голодний. Змовкають дзвони, коли біль реве, і плавиться небесне скло старе. Слів попіл падає і стіни зводить, де тиша поміж тріщинами ходить. Час витік […]

У кожного диявол свій — із криці. Він не з глибин, а з дзеркала мовчить. Він п’є твій спокій з темної криниці і в сигаретнім димі щось горить. Він носить маски, дорогі й шовкові, шепоче голосом твоїм в пітьмі. Лишає шрами з попелом на слові, будує стіни в […]

Уже набридло воскресати, То може залишити хрест? І не тягти його на гору, Зробити вже рішучий жест. Навіщо безкінечні кола? Де кожен крок — це пальці в кров. Коли чекає вись прозора, Й не можна все почати знов. Хай ідоли стоять в пустелі, Чекають дива від ікон. Я […]

Уже набридло воскресати, То може залишити хрест? І не тягти його на гору, Зробити вже рішучий жест. Навіщо безкінечні кола? Де кожен крок — це пальці в кров. Коли чекає вись прозора, Й не можна все почати знов. Хай ідоли стоять в пустелі, Чекають дива від ікон. Я […]

Так вірила — що можна все спасти, Перетерпіти, згладити кути. Та перед прірвою із суму й гіркоти Я зрозуміла: час мені піти. Це не було хвилиною гордині, Не мить образи і не ріки сліз. Я берегла, що є в мені понині, Щоб зупинити цю лавину криз. Я рятувала […]

Тонким дурманом огортає, П'янкий удачі аромат. В душі раптово розквітає, Надій спокійний тихий сад. Він пахне ранньою росою, Промінням сонця на стіні. М'якою мокрою травою І спокоєм у глибині. Цей дух веде через тумани, Стирає тіні прикрих втрат, Загоює колишні рани — П'янкий удачі аромат… 30 травня 2026 […]

Сліпий туман січе нічні дороги, Неспішно перехожий йде в пітьму. І випадковість — натяк на тривоги, Не знаючи ні звідки, ні чому. Та кожен збіг — це виткане суцвіття, Де нитку тче невидима рука. Крізь лабіринти та глухі століття Тече подій заплутана ріка. Все ж випадковості — не […]

Крок і погляд. Спалах. Струм. Два життя — в один костюм. Вона — світло від комети, він — загублений в тенетах. Він, як вектор, — прямо в ціль, вона — море, шторм і сіль. Разом — безлад і структура, мов жива карикатура. Він — залізо і канон, вона […]

Крок і погляд. Спалах. Струм. Два життя — в один костюм. Вона — світло від комети, він — загублений в тенетах. Він, як вектор, — прямо в ціль, вона — море, шторм і сіль. Разом — безлад і структура, мов жива карикатура. Він — залізо і канон, вона […]

Коли приходить час і гаснуть звуки, І тінь лягає на розмиту грань, Ховаються тремтячі кволо руки В полон порожніх, марних сподівань. Приходить Смерть буденно, без вагання. Там не коса, не морок, не імла. Там дзеркало твого єства й палання — Усього того, чим душа жила. Вона вбирає все: […]

Коли руйнується твій звичний світ, Зсипається остання позолота, Згорає до коріння пустоцвіт, Засмоктує із розпачу в болото. І думаєш, що знову втратив шанс, Хапаєшся за скалки і минуле, Та у руках тримаєш лиш аванс Ілюзій, що давно уже поснули. Подеколи, щоб скинути ярмо, Потрібно все віддати до останку. […]