Українські вірші

А закохуються не в красу, Не в фігуру або обличчя. Просто іноді хтось розтопив кригу, І витягнув душу із потойбіччя. А закохуються не в слова, Бо діїї говорять гучніше. І в цей момент не працює твоя голова, А розум із кожним моментом м'якіше. Закохуються у дрібниці: Увагу, турботу, […]

Я ТЕБЕ З САМОТНОСТІ ПРИДУМАЛА Я тебе з самотності придумала, З смутку твОю постать я сплела. Я ні разу навіть не подумала, Що такого в дійсності нема. Я тебе створила від нестерпності, І вселила в тебе віру я. Сповнений ти ніжності й відвертості, Вистраждана мрія ти моя. Я […]

У ранах любов помирала, Згасала надія в очах... Дорога її пропадала: Невидима вся, в міражах… Закрили тумани світила І розпачем обволокли, Любов не здавалась й щосили - Старалась росток вберегти! Ще іскра з надією тліла, Майбутній вогонь стерегла, Перемогла безнадію, З мороку вирвалась вся! Любов... вона все переносить, […]

Привіт, моя ненько… Добри́день, матусю… Який особливий для мене цей день!... Заплаче серденько, коли притулюся, бо квіти не можу покласти до жмень. Та й личко холодне… Ввібрав в себе камінь тепло того серця, що гріло весь рід. А очі з безодні, мов свічі із храму, у душах розплавлять […]

Він рай подарував своїй коханій – Чарівний сад, де сакур насадив. Привів її, замріяну й щасливу, І показав найкраще диво з див. Вона вдихала аромат цвітіння – Проймала душу ніжність неземна. Він тонув у її очах-озерцях. Немовби спив солодкого вина. Зустрілись душі кінчиками губ – Відчув непереможний голод […]

Мої зіроньки, місяцю ясний, як давно вже не бачила вас, з вами небо вночі прекрасне і осяяний світлом Парнас. Де ж були ви, мої неозорі? Чи злякались ворожих ракет? Як без вас мені темно, о зорі, й місяць в келії, ніби аскет. Заховався, щоб жаху не бачить, щоб […]

Перелякане сонце зрідка виходить з-за хмар, Схарапуджений місяць сховав свої роги в безодню, Втекли зорі від палаючих в небі примар – Тишу ворог порушив в природі Господню. І немає кінця їх триклятим крилатим ракетам, Траєкторія смерть блискавичну на землю несе, У глибинних келіях навіть страшно й аскетам, Невблаганно […]

Яка іронія в думках, Усі ми помиляємось. Ми розчиняємось в словах, А далі ми прощаємось. Довго караємо себе Тупими діалогами. Чекаємо, доки не прошкребе Се‌рденько тривогами. А потім плачемо сильніш, Із біллю той нестерпною. Від досвіду стали мудріш, З бронею вже залізною. Безпечніше тепер іти По стежці долі […]

Зривайся,кричи, посуд бий що є сили, Ніколи не можна здаватись! Наплюй на усе, що раніш говорили, Ти чуєш, хутчіш біжи рятуватись!? Забудь всі слова та емоції злі, Міняй ті утвердження чітко. Як пляму поставлену на білому тлі, Фарбуй яскраво та швидко. Змивай із душі багнюку образ, Які досі […]

Я зараз в темряві одна, Страждає серце люто й страшно. Не розумію я сама, Чом на душі моїй так тяжко? В думках багато запитань, Вже мучає давно безсоння. Я хочу зараз, як та лань Заснути й увісні безодня... Кричати хочется мені, Але із вуст слів не лунає. Невже […]

Яке зоряне небо вночі, И тихе відлуння кохання. Хтось в час цей балакає увісні, А інший вмирає в благаннях. Усюди у темряві тиша сама Блукає крізь парки ліниво. А поруч із нею королева-пітьма, Всміхався їм місяць грайливо. Там десь у лісочку поміж ясенів, Співала колискову вовчиця. Із нею […]

Тепер я знаю, що таке свобода, Вона в простесеньких речах. Спокійний ранок, кава, гості, Дні без тривог, без страху у серцях! Свобода - мати поруч друзів, Живих батьків, здоровья, сон. Не боячись йти по дорозі, І не тікати закордон! Тоді, коли не плаче мати , Тримаючи від нелюдей […]

Не треба слів гучних і сильних, Не обіцяй, що назавжди! Я в цьому більш не бачу сили, Все тимчасово, припини! Не треба цих питань, банально, Не лізь у серце, не кричи. Я вже давно живу охайно, Хаос прибравши із душі.

Вже весна стоїть на дворі, І тепло від сонця ллє. Лиш війна в моєму домі, Немає спокою ніде. Тут прильот, а там тривога, Гул і крик - звичайний звук. Ворог б'є по нам, сволота, Йому це не зійде з рук! Увесь світ побачив ясно, Хто тут правий, а […]

А знаєш, я нарешті відпустила, Це сяйво мрій, яке мене губило. І знаєш, та образа вже не прийде, Бо вибір мій - не жити в користь злидням. А знаєш, я так довго плакала, страждала, Все думала, та що ж зі мной не так? Не розуміла поклику нахабно, Доки […]

Сиджу я ввечері на кухні, П'ю чай, у голові слова. Чую із вулиці звучання милозвучні, Луна немов неонова. Перед очима твої очі, Такі глибокі, неначе дюни та піски, Але питаюся щоночі, Зі мною хочеш бути ти!?

А травень тихо пише сторінки... І облітає цвітом білих вишень... Вбирає яблуні у сукні пишні... Гортає календар... і знову щедро пише... Про день, що знов настав, Про "щастячко" в бузочку, Й зелений шепіт трав, І про з кульбаб віночки... Про затишний і теплий дім, Про коло щирих друзів […]

Аліна- пизда, як маліна Я така же хуіла Ірина- з собою дитина Не треба, як в жопі сардина Я не плачу по ночам Бо немає тебе Я не плачу по ночам Бо люблю сам себе Наташа- пизда, як параша Впринципі, як і любов наша Марія- єбалась з Матвієм […]