Українські вірші

Під Кру́тами в цей день відбувся бій, В січневий день, засні́жений, з морозом, Розстріляно, убито безліч мрій, Там кров лила́сь, а не дощі, мов сльози. Розстрі́ляно під Кру́тами в цей день Невинну мо́лодь, що на захист стала, В живу перетворилася мішень, Й на землю нерухомо рідну впала. Точився […]

ПРИКРА СТАРІСТЬ Ті зро́блені руки і згорблені пле́чі, Коса́ посиві́ла і погляд сумний, Настали часи невеселі, старечі, Ще й досвід життєвий зоставсь чимали́й. Той погляд давно потопає у смутку, Холодна хатина… та й мерзне душа, Занесла дріве́ць, щоб підкинуть у грубку, Але у запасах нема ні гроша́. Натруджені […]

Заховаймось у теплих обіймах, Щоб руками сплітались тіла… Замерзаю у вічних я війнах, Хоч добро й домінатор є зла. А з тобою, немов у фортеці, Спочиваю та гою свій біль. Не пігулками, що в аптеці, А рахунками пройдених миль. Перемогами та поразками — Шлях проліг по моїм рокам. […]

Лишень народжувався ранок, Знімалось темряви сукно. На небосхилі зір серпанок, Глядів в напівпрозоре скло. Так рано, а вона не спала. Здалось, хтось стукнув у вікно. Схопилася, швиденько встала, А там — нікого не було… Можливо, то пустує вітер І крону вишеньки гойда. А може птах усівсь на віти […]

А я давно уже не плачу. Нічого в Бога не прошу. Людей фальшивих наскрізь бачу І за неправду — не змовчу! Не вірю в доброту байдужу, Ще гірше — подвиг на показ. Це як морозом гріти душу І насолоду мати від образ. Гіркі утрати — гартували, Кидали ниць […]

Не запрошуй мене у свій світ, Він для мене не зрозумілий. Почуттям основне — політ, А не в брамі замкнуте тіло! Мені холодно в світі тім, Де не чують мою розмову, Де у вакуумі пустім Нема місця моєму слову. Не веди мене у свій дім, Де стерильність випалює […]

Тривога Як ми з вами потомились Навіть слів не підібрать, Цей найгірший звук тривоги, Як з життя його прибрать. Потомилися всі люди Від гучних сигналів цих, Дехто вже не реагує І ховатись не спішить. Але маєм пам'ятати, Що гучний цей лячний звук, Він нагадує всім людям, ,,Обережним кожен […]

Їй просто вкрай боліла голова… Зривавсь розсудок, плутались слова. Бісило все, бо спокою нема. Навколо людно, а вона одна. Обов’язки. І тут і там сама. Всім зручно. Всі сучасні, аж до дна! Проблемно? То є кожному своє. Ти грішна, а навколо все святе. Всі особистості! Ти — принеси, […]

Колись і я впаду снігами У світ цей, виміром з брехню. Де ти складаєш оригамі І віруєш у маячню: Про обіцянки пустослівні, Кохання — однобоку фальш. Чужі заучуєш прислів‘я, А власні думки — як найдальш. Я — дистильована і прісна, Пройшла крізь призму суєти. В дощах й снігах. […]

Душа Я чула що коли дитина Приходить у нове життя, Що саме перше в неї буде Богом дарована душа. Не знаєм де її вже місце, У серці чи десь у грудях, Лиш відчуваєм що існує Коли її щось потурбує. То вже народження чи свято, Вона радіє та летить, […]

А ти дивилась йому в слід… Таємно, щоб ніхто не бачив. О, заборонений той плід! Хто скуштував — не раз заплаче. На людях ви були чужі. «Так треба»,— шепотіли губи. А як лишалися самі — Кохались, до самої згуби! Весь Всесвіт був лише для вас, Годинник сповільняв хвилини. […]

Сніг з туманами — аж за край. Спи, коханий мій, засинай. Твою руку візьму в долонь, Щоб зігрів тебе мій вогонь. Проберусь у твої я сни, Розфарбую їх в кольори, Щоб спокійно ти відпочив В добрих мріях посеред див. За вікном — колядує сніг, Простирадлом на землю ліг. […]

Я б ще кохала вас… та сенсу в тім нема. Літа скотились, мов дощу прозорі смуги. В життя вдирається непрохана зима І витісняє дрібні радості для туги. Я б ще кохала вас, як то було колись. Коли у мріях сподівання засинали, У пелюстках черемхи сад пахучий кривсь, Та, […]

Та йдіть вже з Богом! Най так буде. Сточились нерви нанівець. Там світ широкий, інші люди. Терпіння має теж кінець. Беріть собі, що вам потрібно. Можливо, щирість чи любов? Коли відсутнє злато-срібло, То й не чекатиму вас знов. Не має сенс самовіддача. Її знецінено давно. В ціні: авто, […]

Нові часи — нові «герої». Заміс брехні, піару й зла. А істина — бреде в ізгої, Слізьми промокла, аж до тла. Аби ж слізьми, а то ще й кров’ю! І ноги збила в мозолі. Не за фальшивою любов’ю, Що труть вам в мізки королі. Вдивляється в пусті обличчя, […]

Не вір тому, хто спраги не відчув, Говорить, що вино води смачніше. Напевно, в скруті сонця він не був: Під впливом жару кров стає густіша. Не вір тому, хто бід не переніс. Бо співчуття не коштує нічого. Закриється лаштунками куліс, Аби не доторкнулося самого. Не вір тому, хто […]

— Скажи, біднячко, змучена боргами, За скільки чорту душу продаси? Ридма ридаєш, мов під батогами. А за угоду — гроші попроси. Чому мовчиш, як в рот води набрала? Не мовиш й слова, оніміла ти? Дарунок долі, мабуть, не чекала? Що? Молишся своїм святим? Вони бездушнім більш не знадобляться! […]