Добро
Добро не має маси і об’єму, Не зважити його і на вагах. Воно — як відблиск світла золотого На втомлених і зморщених руках. Немов зерно, закинуте в каміння, Що не питає: «Можна прорости?» А просто точить стіни сотворіння, Щоб сонячні побачити пласти. Воно не в тому, щоб роздати […]
Політ
Годинник б’є мов молот по ковадлу. Кує із миті довжелезний шлях. Кидає його нам, немов принаду. І ми йдемо по ньому — попри страх. Хто ми у світі — темрява чи світло? Попереду — падіння, чи політ? Щоб берег вічності в житті зустріти, Ми летимо… мов мошкара… на […]
Про що мовчать гори
Про що мовчать гори… Про вічність і втому, Про те, як тримають на плечах сніги, Про ріки, що точать каміння додому, Про темні провалля, де губляться дні. Вони бережуть у глибоких розломах Відлуння громів, що давно відгули, Сліди давніх хвиль у камінні німому — Про те, що колись […]
Прийняття
І ось я стала. Зупинився біг. Затихли відзвуки швидкого кроку. Лягає втрата, як грудневий сніг, на душу, ще тремтячу після шоку. Я більше не гонець. Я — відкриття. Дивлюсь у порожнечу вже свідомо. Приходить прийняття, мов зізнання, що все пішло. І це уже вагомо. Вдих. Видих. Сіро. В […]
Крізь портал
Бійці проходять крізь пекла вогонь, де кожен крок — це остання межа, де час вмістився у лунці долонь, і кожне рішення — дотик ножа. Там небо тисне на плечі вогнем, повітря рветься гарячим свинцем, і кожна битва стає крайнім днем, що може стати для когось кінцем. Війна крокує […]
Господарка повітряного замку
На верхньому поверсі купола з пари, Де дах протікає сузір’ям Тельця, Господарка зранку пригладжує хмари, Яким тут немає ні краю й кінця. Вона маринує у банках озони І чистить вітрами повітряний пух. У неї в вітальні — сумують сезони, Їх шепіт лягає й захоплює дух. Там замість фіранок […]
Нав’язаний ритм
Чи це мій голос, чи луна в чужому хорі? Чи я пливу, чи просто хвиля б’є об борт? Шукаю істину, як зірку в безкрайному морі, Щоб віднайти свій власний, не нав'язаний маршрут. Коли фундамент — ілюзорний, То кожен дім — лише картковий Навіщо будувати замок на піску? Застигнути […]
Я закохалася в життя
Я закохалася в життя, В чарівну ніжності стежину, В буянь бузкових відчуття, В легенький вітер, В чудну днину, В обійми ніжних почуттів, В чарівні пахощі духмяні, В жаданну мить, В пташиний спів, В чарівні роздуми багряні, В небес бездонну глибину, В веселку, що цвіте над гаєм, В ковток […]
ТИ ЖІНКА
Ти сильна... Ти жінка... І ти українка… Твоє ДНК — це є нації цвіт… Це щирість у скронях, А твої долоні В молитві до Бога здіймають політ. Ти сильна... Ти зможеш... І ти допоможеш піднятись у дусі… Бо ти — оберіг, Що словом своїм Душі всім зігріваєш І […]
Для мами
Ніби вчора, рідна моя мамо, Ти мене будила рано, А сьогодні я вже на війні. Де лише на світі я не буду, Я ніколи, мамо, не забуду Твої очі лагідно-сумні. Буду я, матусю, пам'ятати Той садок квітучий біля хати, Де сиділи ми разом колись. Де цвіла красою наша […]
Десь там
Думки блукають І я піду Тупили де сонце сяде, туди де душу гріє вітер літнього дощу туди де всі всі всі бажання збуваються по невеличкому щовчку Десь там де небо посміхає, де молодь зірки спостеріга, десь там на Батьківщині поляжу я За нове життя.
Зроби ти все вшетечно.
Зроби ти все вшетечно,мені ж стариганеві якось недоречно.такий я мабуть здрайця,не зачіпай ти мої яйця.зроби ти все вже точно й люби мене заочно,кохай мене всебічно,бо я такого не прихильник й не прибічник.поїж замість сніданку жувачку й перетворить в мою читачку.
Останній листок
Останній листок сподівання і мрії в душі береже,все зможуть забрати від неї хвороби,та жагу життя,не зможуть,не зможуть,вона всім пробачить,зуміє і знов полюбить,і зможе звичайно весь сенс життя зрозуміть,та сльози в очах зовсім не гріють,вона ж сирота,і так їй хотілось надії,ласки й тепла,та все вже позаду засне навіки,але не […]
Останній листок
Останній листок сподівання і мрії в душі береже,все зможуть забрати від неї хвороби,та жагу життя,не зможуть,не зможуть,вона всім пробачить,зуміє і знов полюбить,і зможе звичайно весь сенс життя зрозуміть,та сльози в очах зовсім не гріють,вона ж сирота,і так їй хотілось надії,ласки й тепла,та все вже позаду засне навіки,але не […]
Колись..
Куди прямуєш,ти,душа моя,в твоїх легенях порох і любов,я так бажала стати кращою сьогодні,але рахую дні лиш до зірок,в моїй душі тремтять розлуки,і люди,що пройшлись по ній,я так хотіла бути не в розлуці ,а зараз прагну спокою повік!
Думки
Тремтять думки,куди подіти? І серце знову ще живе,я так хотіла не любити,але люблю я понад все!Тремтять думки,куди подіти? Я їх під серцем збережу..я так хотіла не любити,але забуду,й знову полюблю... І тільки ти,ти є мій порох,моя любов,моє усе,не забувай мене,я поруч,я буду вірити в усе,і лиш би ти […]
ВУЛКАНИ ЕМОЦІЙ
Вечірня зоря, нас темрява вкрила, І до тебе я в гості на хвильку зайшов, В обіймах своїх ти мене полонила, І виходу з пастки я уже не знайшов. Взаємність емоцій з’єднують нас, Пристрасть безкрайня, мов океани, З тобою тремчу і горю водночас. Враження були: емоційні вулкани. Ти розбудила […]
Сон
Спи, не думай не гадай. Віки стомлені закрий. Місяць, зорі, тиші рай. Чарівне сниться уві сні. Хай забере, вбере у себе, всю тяжкість дум минулих літ. За що так серце важко б'ється, душа від холоду тремтить. У ніч безкрайню і холодну, твоя тривога відлетить. І в нескінченності вогнів, […]
