Початок
Кохання вічне хотілося мені Таке палке, щоб я тонув у тобі Таке, щоб кожен день закохувався знов Тільки з тобою була насолода і любов Обійняв, розтаяв, знову закохався У серці весна прийшла Співають солов'ї Квіти тобою пахнуть. Мій розум потрапив у полон... Мріяв я про тебе, в Бога […]
Тільки ти
Ти і тільки ти В думах моїх В серці та житті Душа співає тобі. Краще ніж солов'ї. Щастя немає межі, Бо зі мною завжди є ти. Мій світ оживає Дощі відступають Тумани осідають Та сніги розтають Бо у мене завжди є ти. Ти — мій спокій і світло, […]
Фарби весни
Весна наносить фарби на довкілля, На сірий світ — яскраві кольори. І тане тиша, мов зими свавілля, Під подихом ранкової пори. Малює сонце золотом дороги, На травах в’яже срібло із роси. Зникають, взимку зрощені, тривоги Від першої тремтливої краси. Ще вчора вітер злий і нелюдимий По небу хмари […]
Політ в падінні між “уже” й “ще не”
Світ — шахівниця з вицвілих туманів, Де кожен крок — це виклик висоті. Ми б’ємо серце об крихкі обмани, Шукаючи прихисток в пустоті. Йдемо по лезу, як по рідній хаті. Годинник стерся — цифри, наче пил. Лиш тіні на душі, мов темні вади, І вже немає ні думок, […]
Спогад на зап’ясті
Вона була лиш мрією у миті, з’явилася і зникла, мов мара, як відблиск сонця у холоднім житі, мов незавершена на скрипці гра. Лишила тільки спогад на зап’ясті, тонкий, мов аромат нічних квіток, коротку іскру неземного щастя і порожнечу зломлених думок. Пробігла тінню по садах туманних, торкнулась серця — […]
Зоряна медитація
Ніч. Темрява. Вікно. Зірки, що шлють мені свої вітання. Легке торкання в тишині — і тихий подих, як світання. Прозоре скло. Холодний блиск. Чужі світи. Далека вічність. У тиші цій — таємний тиск, у нескінченності — магічність. Я тут. Вони — десь там, вгорі. Між нами простір і […]
Між «вчора» і «сьогодні»
Вокзал живе розлуками й серцями — і на пероні знову метушня, між станціями, селами й роками мчить кожен поїзд — наче навмання. Хтось обіймає, щоб не відпускати, ховає в очі вогку пелену. А хтось спішить — не хоче почекати, шукаючи дорогу, не одну. Залізо пахне димом і дощами, […]
І знову в моїй голові…
В моїй голові — безкінечні тунелі, Де вітер ганяє старі голоси, Там сонце малює химери й моделі, І тонуть у спогадах вранішні сни. Там атлас доріг і незвіданих марок, Забуті вистави, прем’єри думок, І кожен мій сумнів — як сизий огарок, Що креслить на мапі черговий мій крок. […]
А я сиджу у бліндажі
Для когось осінь — справді золота, Додолу тихо падає яскраве листя, Для когось затишна й м’яка, І душі в них від спокою аж чисті. А я сиджу у бліндажі, берці в багні, А руки чистять своє улюблене звірятко, Мій милий, щирий автомат, Мов те улюблене ягнятко. Не радує […]
“Бабине літо”
Щось «баби» в цю осінь якісь холодні, Та де ж його взяти того тепла? Найпалкіші чоловіки тепер на фронті, Ось і не вистачає тих, кого нема. А хто залишився, то все не те, У парках і скверах старі та діти, А молодь лишила країну, Або ховаються хто де. […]
Маляр фарби носить
Розлились по небу фарби кольорові, Відпустили небо холодні дощі, Усміхнулось сонечко променем ласкавим, І радіють сонечку дорослі та малі. Маляр фарби носить, червону та жовтаву, Наділяє рясно дерева та кущі, Тільки смарагдового він зовсім не має, Все дісталось літу та буйній весні. Ненадовго сонце небом покотилось, Не надовго […]
Різні обличчя
Різні обличчя, різні думки, Думки мінливі, думки прості. Десь в цьому світі щастя живе, Десь в цьому світі горе нас жде. Скільки думок, стільки ж світів, Хтось знайде в пісні спільний мотив. Пісня лунає через життя, Але буває і каяття. Різні обличчя, різні думки, Світ нас єднає, когось […]
Машина смерті
Прийшли війна, її зіниці кровоточять, Машина, яка вбиває. Вона дань страшну збирає Найцінніше в нас вириває, Долю кожного на попіл розтирає Не запитує - потрібно чи ні? Виправлюся тут я відразу Її до нас привели, Їй зняли всі кайдани, Їй кровавий алтарь возвели Та збирати дозволили: Наших людей […]
Ода небесній красі
Немає спокою мені — Вдома у мене живе Жінка небесної краси! Від неї в серці пожар, Вона — мій безцінний дар, В очах її — зоряний шлях, А ніжність — у теплих руках. Кожен мій подих — для неї, Для моєї земної феї. Вона — і молитва, і […]
ЛЮБЛЮ́ СВОЄ МІСТО
Я люблю́ своє місто, тепер Зрозуміла наскільки, як сильно, За привітні і парк, і сквер, За можливість жити спокійно. За каштанів алеї, за Буг --- Тиху річку з її берегами, За квартиру в висотці на двох, В даний час --- для мене і мами. Люблю́ ранки його, вечори […]
🌑 Випалене поле
В душі залишилося випалене поле, Там сірий попіл стелиться крізь дим. Здається, що не житиму ніколи, Немов усе згоріло разом з ним. Де квіти сонячні колись буяли, Де гомін був і радісний розмай, Димлять в душі обвуглені розвали, Що тягнуться в безмежний тьмяний край. Живе там тиша — […]
ПАМ’ЯТАЮ
Пам'ятаю, як місяць світив, І як зірка униз летіла, Тупав кінь, хвостом крутив, Теребив вудила. Я ж --- зі східців долоні вверх, Та без зірки донизу впала, Час наївність мою ту стер, Як дорослішою стала. Сміх і гріх --- це тепер, а тоді --- Сльози й розпач, коліна […]
Зустріч
Перон. Юрба. І світло фар. Застиг у горлі крик. Розвіявся чекання пар, І час навколо зник. Один лиш крок. Один ривок. І дотик теплих рук. Ми розв’язали наш клубок — Лиш чути серця стук. Не треба слів. Навіщо сталь, Коли вирує кров? Згорають гіркота й печаль, І межі […]
