ДУМКИ
При дорогах стежки́ Сивим порохом вкриті, Знов зібрались думки, Всі чіткі, нерозмиті. Ці, що поруч, тепер --- Тихо-мовчки плетуться, Й давні розум не стер, Досі плачуть, сміються. Й сум не дівся, а зріс, З всього ко́су спліта́ю, Вже тепер таких кіс, Як колись, я не маю. Та Бог […]
НЕНАЧЕ БАЧУ
Не вгомониться дощ ніяк, Мені то що, із ним я дружу, Під ним пройтися --- це пустяк, Ще й уступити у калюжу. Із листя краплями на мій Піджак сповзає потихеньку, А я у пам'яті своїй, Біля гусей, маленька. Неначе бачу чобітки, Які стара́нно миє хвиля, В руках зелені […]
ДОЩ
„Дощ, де був? Розкажи! Де ще землю поїв? У обіймах грози, Чи один між полів? Може з вітром ти був Між тополь край доріг?" Дощ мовчав, тихо йшов На мій сад, на поріг. Він між зелені трав, Між відцвілих бузків, Слід-калюжі лишав Між густих споришів. 07.06.2026. Ганна Зубко
ЛІТО ЙДЕ
Караваном калюжі уздовж --- Гроза наслідила, Й гарний вечір тако́ж --- Свіжість все вкрила. Цвіте, пахне жасмин ще, Ніде́ вітру не чути, Стриж літає, полює все, Бо червень --- не лютий. Літо йде, до зими Не так вже й далеко --- Листопа́д восени, В сумнім небі лелеки. І […]
НІЧ СТОЯЛА
Хтось шепоче:„Вставай! Пиши!" Наче штовхає в спину, І побігли слова-рядки, Не було їм зупину. Ніч стояла, тиша між стін, Без утоми рука писала, Залишалась ще ночі тінь, Як світанок вітала. А той зиркав усе в вікно, Опустивши туман на трави, Ледь поблискувало скло, Півні співали. І про нього […]
ЗГОРИ ЧУЛОСЯ
Згори чулося тихе „курли", Журавлів клин єднався із небом, Сум на захід птахи ті несли́ Над річками, лісами, степом. Все вслухалось у плач той, журба Поселялася в кожному болем, Відлітали птахи від гнізда В уже звичну далеч за морем. Проводжали осіннім всі днем, Й вітерець підтримував крила, Птахи […]
Мій сокіл
Затримка. Тест. Очікувана звістка. Це все в новинку... Я навколо неї Кружляв, немов метелик у колисці. Оберігав, плекав свою лілею. Тулився вночі, живота торкався. Та все чекав на перше те УЗД: Кого Аллах пошле нам у руки? «Поїду до своєї лікарки, бо де Ще так зуміють все розпізнати?» […]
ГАРТ
На ковадлі ночей розриваються темрява й тиша, Із горнила вогонь виливає на хмари багрянець. У холодних окопах злий вітер свій епос напише, І танцює на сталі кривавий, запеклий рум’янець. Я затисну у жмені гаряче, мов лава, коріння, Де прадавні ліси пам’ятають ходу громовиці. Крізь заржавлений час і глухе, […]
Мова розумніша нас
Це дивно, усвідомлювати, що твої слова можуть. впливати на людей... (кейлі сміт) Я звичайним дивуюсь словам. Є і схожі, і разом несхожі. Є слова, які схожі на храм. Є приЯзні, а є і ворожі. Вони жИють окремим життям Від людей, від казок, від історій. І подібні вони відчуттям […]
L&M (Love and memory)
Любов і Пам'ять - це Атланти Під небом нашої душі. Вони дають стосункам ґранти На гармонійність і вірші. Не все ж буває гармонійно В стосунках людства - Бог це знав! Любов і Пам'ять нелінійні - Взаємна дія їх складна. Любов без Пам'яті - наївна, Беззахисна і пробачнА. Це […]
МІЖ ПОЧАТКОМ І КІНЦЕМ
Читаю запоєм літОпис чужого життя. І довго по тОму сиджу в непорушнім мовчанні... І думаю думу. Про щастя і про каяття. Про горе і сміх. І про смерть. Про біду. Про кохання. Ми, люди, життя починаємо так, як усі. І фініш його відрізняється лише формально. Та шлях поміж […]
Звільнення
Я прожив життя СВОЄ довільно, НЕ СВОЄ життя прожив такОж: Сплетені бездумно і свавільно - Суміш шовку, атласу й рогОж. Моя юність - невирАзна мрія, Ціль? - Бажання! Намір? - Ідеал! Енергійна дія і бездія - Дивно-безтурботний серіал. І робилось все, чого кортіло. (Зазвичай - невмілий абордаж) КИдалось […]
Про життя
Що означає жити? Мабуть це - відчувати. Інколи це - радіти, Інколи - ще й страждати. Жити - бути в моменті, Вміти ним володіти. В кожному конкуренті Друга свого вглядіти. Жити - щиро любити Людство, людей окремих: Радісних і забитих, Різних - нерідних, кревних... Жити - любити тіло […]
Риболовля
Широкий став між пагорбами знову ДрімА повільно. Тиша навкруги. Навколо тиші об'єднались риболови Під укриттям високих берегів. Потужні сосни пагорби вкривають І верби нахилились до води, А риболови їх не помічають - Так ваблять їх захоплення плоди Клює нечасто, начебто повАгом Карась собі ціну установив. А рибаки очікують […]
Сумує старість
Сумує старість, наодинці плаче, ГойдАючись на гойдалці життя. Живе вона життя своє жебраче, Допоки не відбуде в небуття. В минуле відійшли уже конфлікти, Спонукані потребами тілес, Тепер уже годилося б радіти До того, як покличе до небес. Але й сьогодні давнішнє минуле Накочує ознаками неправд. З […]
Андрюша-закарпатець
Про що думаєш ти, повернувшись у мирне минуле, Після пекла смертельних боїв, незагоєних ран? І зустрівши знайомих раптових, від віку сутулих, Ти не стримав сльозу, що зрадливо відкрила вразливий твій стан. Ти багато побачив того, що людини не варте й жахливе, Ти боявся, але попри все осідлав ту […]
Наша істина
Заторохтіли в Україні кулі дрібно - Простий, як правда, ГЕРЦЬ до нас прийшов. Та нам такої правди не потрібно, Бо наша істина - це тиша і любов. Ми мусили на герць постати справно, Бо аж занадто наглим напад став, Бо ворог агресивний протиправно Нас "захопив" - він так […]
З новим роком
Черговий рік так скоро вже пожухне Наступний не позбавить нас проблем. Ми не чекаєм, доки шторм ущухне - Вчимося танцювати під дощем ... Яким би не було життя - воно прекрасне Тим, що триває; тим, що без нужди; Що тішить нас, буває, сонце ясне; Що діти наші радують. […]
